БРАТСТВО - Д. Корчинський
index.php?newlang=ru index.php?newlang=ua english


Зробити стартовою
Додати в обране
Написати листа
Геть демократію! Хай живе свобода!
 БРАТСТВО
 СВIТ
 ЗВ’ЯЗОК
 МАТЕРIАЛИ


 Сторінки наших авторів 
BRATSTVO
D.Korchinskiy
Відеоблоґ Д.К.
Alex BORGEZE
 AttiLa
 Chaplygin-s
 Linux
 Lisichka_ua
LorkinZ
Mamka777
Mokluk
Nebratan
Sindikat 777
Vintovkin


 Пошук 
 В допомогу платникам єдиного податку 
 МПР 
 БРАТСТВО-ПРОДАКШН 
 Книги Д. Корчинського 



Це і воно

Война в толпе

Філософія смути






РУССКИЙ ВОРОНЕЖ - НАЦИОНАЛ-ПАТРИОТИЧЕСКИЙ ВОРОНЕЖСКИЙ ПОРТАЛ





Объединенная Православная Молодежь

Свободная Одесса

ТРК «Круг»


Олександр Муратов -
"Четвертий вимір"



Олесь Вахній -
"Від дзвоника до дзвоника"



П’єса "Упиряки,
або Мудаки при владі."



Дневник Нео


Шрифт для листівок


Даешь русский без правок!



 Архів 
«« Червень 2019 »»
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
     1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
 Наша кнопка 
БРАТСТВО - Д. Корчинський
код кнопки

Банери БРАТСТВА

Стара версія сайту

БРАТСТВО - Стрічка - ukr
БРАТСТВО - Лента - rus
 Пошук 
 Наші спонсори 

СБУ

ФСБ

MOSSAD

 

 

 


2003-2008, БРАТСТВО
Думки авторів ніколи не поділяються редакцією.
Передрук матерiалiв заохочується з посиланням на
http://bratstvo.info
 
Європа

Понеділок 26 квітня пройшов у тяготливому очікуванні команди "на старт".

Вівторок. Відмашка дана. Закуповуємо сухпай. Остаточно вкладаємо речі. Необхідно було, не привертаючи великими торбами до себе зайвої уваги, забезпечити себе всім найнеобхіднішім: комплектом чистого одягу і продуктами для тривалого харчування в умовах скритного пересування в малонаселеній прикордонній місцевості.

Міжнародні маршрути коштують в декілька разів дорожче, ніж окремі етапи в межах країни. Тому маючи задачу заїхати по дорозі у Варшаву на форум антиглобалістів, зав'язати там контакти і, можливо, отримати допомогу у подальшій подорожі, їдемо до Ковеля, розраховуючи перетнути кордон та автостопом добратися до Варшави.

Оскільки планувалася участь у антиглобалістськіх заходах, які зазвичай проходять досить бурхливо, та через посилені заходи безпеки, що їх вживали поляки, особливо у варшавському напрямку, наша група була сформована з власників закордонних паспортів. Оформлення Польської візи було безкоштовним і займало лише півдня. Отже перший кордон ми перетинали легально. О п’ятій ми в Ковелі. Звідки доїхали автобусом до Любомля. Далі мали доїхати до Старовойтова іншим автобусом, але чекати його 4 години нам не схотілося і ми вирішили пройти пішки ці декілька сантиметрів на карті. 15-20 км "в натурі" виявилися не таким вже й малим переходом. У місцевих мешканців узнали, що перехід кордону пішки не дозволений. Підішли до кордону, шукаємо зупинку автобусів з надією підсісти в якій-небудь, що йде у Польщу щоб перетнути кордон. Перед нами, скриплячи гальмами зупиняється "бобік" з прикордонниками. В їх насторожених очах читаємо деяке здивування від відсутності з нашого боку спроб втекти. Вони дивляться на нас з авто - ми на них. Потім таки виходять з нього і просять нас пред'явити документи: ще більше здивування - і паспорти є, і візи. Доповідає по рації: все, мовляв, є, що робити? Але тут прикордонники відчули себе у своїй тарілці: вони помітили що нас-то лишилося двоє. "Де третій?", - разів з десять запитують нас. "А звідки ми знаємо, був тут якійсь хлопець поряд, так ми ж вам документи пред'являли", - розводили руками ми. Жвава бесіда по рації: "Увага на всіх постах - третій втік". І тут третій вольяжно виходить з гастроному на тому боці автостради… Перевіряють і в нього паспорт. Пропонують проїхати на заставу. "А в чому, власне, проблема? - Перевіримо ваші документи і підсадимо до когось в машину - вам же все рівно туди йти". Такий розклад нас задовольняв.

Прохання проїхати була сформульована доволі ввічливо, ось тільки в машині було бруднувато. Але ж краще погано їхати. На заставі нас по старій традиції спробували "взяти на понт": щось, мовляв, у вас з візами не те. "Все те, - відповідаємо, - можете брати за еталон". Заводять до головного по кличці "експерт". На питання про ціль та напрямок нашої подорожі вивалюємо пачку журналістських документів - питання вичерпане. Нам пояснюють, що надійшла оперативна інформація, що якась підозріла група верштається біля кордону. Висловлюємо своє задоволення охороною кордону. Просять водія іномарки підвезти нас. Той дає згоду і ми по "зеленій вулиці" перетинаємо українські застави. Використовуючи документи, ліземо напролом і далі в обхід черг - ми група журналістів, запізнюємося на форум. Піднімається кіпіш: до нас виходить вище керівництво польської застави, якісь люди в штатському. Декілька разів запитують, а чи не до антиглобалістів ми їдемо. "Звісно ні! Як можна!", - відповідаємо ми. Відсутність у нас акредитації на форум розчаровує їх, але ж ми і так вже об'їхали всі черги. Прискіпливо доглядають. На авто не працюють задні двірники і авто не пропускають. Висаджують на нейтральній території. Ми розділяємось і штурмуємо польській кордон вже по-одному. Лише близько опівночі перетинаємо його і зустрічаємось по той бік у корчмі.

Подальше подорожування автостопом вночі майже неможливе - практично всі авто зупиняються на ночівлю, а нам зранку треба бути у Варшаві. Йдемо на залізничний полустанок. О другій повинен бути якійсь потяг на Варшаву. Виявляється, це наш київський потяг. Просимося підвезти. Як завжди провідники деруть безбожно, посилаючись на те, що ціни дорожчають (ніби вони за ці гроші будуть купувати вугілля для потягу). Але ми поспішаємо, та й залишатися в прикордонній смузі вночі не хочеться.

Вранці прибули до Варшави. Перше, що здивувало, - залізнична колія проходить під містом у великому тунелі. З одного боку вона не псує вигляд міста, а з іншого, - прибулець відразу опиняється у центрі міста біля будинку культури (копії будівлі МГУ). Робимо прив'язку на місцевості і йдемо у інформаційний центр антиглобалістів. По дорозі відмічаємо велике скупчення поліцейських - на кожному перехресті по патрулю. У повітрі постійно висить гвинтокрил. Історичний центр забарикадований так, що, мабуть, і німці б у 39-тому не прорвалися. Біля моста натрапляємо на поліцейській резерв: декілька десятків мікроавтобусів із заґратованими ззовні вікнами, три БТР і кілька бронтсбойтів.

Інформаційний центр антиглобалістів: сарайчик, в якому зазвичай функціонує бар. Листівки, футболки. Але зв’язкових немає...

Близько опівдні беремо участь в акції. По маршруту заявленої ходи всі вітрини заклеєно пенопластом та фанерою, виставлено величезну кількість поліції. Але поляки не виправдали очікувань, влаштувавши доволі мирну ходу, що більше нагадувала бразильський карнавал. Єдине що, - поліцію туалетним папером таки закидали. Ми, звісно, приймали участь із своїм прапором: велике червоне полотнище із зображенням Спаса Нерукотворного вигідно виділялося із загального розмаїття одно- і двокольорових прапорів здебільшого комуністичного та анархічного спрямування. Наш прапор постійно фотографують, запитують що ми за організація, обмінюємося координатами…

Але очікували ми більшого. Взагалі склалося таке враження, що вся Польща зі шкіри лізла, щоб показати, що вона достойна бути в ЄС. Таке враження почало формуватися ще на кордоні, де прикордонники заглядали навіть під ковдрики авто. Польські ж антиглобалісти не скільки протестували, скільки показували, що вони "цивілізовані". Таке ж розчарування ми почули і від деяких приїжджих антиглобалістів "зі стажем".

Після закінчення акції поїхали на ночліжку. Зв'язкових ми так і не знайшли - здається вони дико шифрувалися. Адресу знайшли на дошці об'яв в інфо-центрі. Ночівля являла собою пустий склад: бетон знизу, зверху і по бокам. Підішли на кухню, але всередину ввійти не наважилися - зупинив сморід типової овочевої бази радянського зразка, де серед гнилих залишків їжі щось готували хіпуючі глобі. Спали на картонних коробках. Ще одна холодна ніч поступово готувала нас до нелегального перетину подальших кордонів.

Наступного дня приймали участь у якомусь мутному обговоренні проблем кордонів. Польські організатори запитували що ви думаєте з цього приводу і яку акцію ми можемо влаштувати, але діяти були згодні лише у Варшаві і досить швидко осаджали гостей, які пропонували щось інше. Сенсу цих зборів ми так і не зрозуміли і пішли в наше лігво спілкуватися з хіпарями про нелегальне подорожування Європою. Якась німчанка розповіла, що це було не легко. Тут я сплутав англійське слово "кордон" із "наркотики". Тичу в карту пальцем, кажу "нема віз, наркотики". Німців як вітром здуло. Їмо кинуті ними харчі. Дещо допомогли розвідданими московські анархісти. Ще одна ніч на бетоні.

Першого травня. У місті свято. Ми готуємось висуватися далі. Через організаційні проблеми лише ввечері розділяємось: наш третій боєць іде на прорив північніше. Молимося і розходимось.

Вже досить пізно для того, щоб далі подорожувати автостопом і ми навідуємося на вокзал: всього за 50 злотих на особу (близько 15 баксів) місцевим потягом доїжджаємо в містечко Зелена Гора за 50 км від кордону. Вночі сидячі спимо, близько п’ятої виходимо з вокзалу і відразу йдемо на західні околиці. Виходимо в ліси і влаштовуємо привал. Неділя. Чутні дзвони костьолів…

По sms із Центру нам повідомили, що на кордонах стрьом. Від анархістів дізналися, що зона посиленого паспортного контролю з німецької сторони - 40 км. Тому вирішаємо йти до кордону пішки лісами, щоб не сталося так, як на українському кордоні.

Маючи лише карту автомобільних доріг починаємо приховано рухатися пересіченою місцевістю в обхід житла, орієнтуючись за компасом. Виходячи на передмістя великих селищ (позначених на карті) за дорожніми знаками звіряємо своє місцезнаходження. До вечора виходимо в дикі лиси із слабогірським рельєфом. Розуміючи, що за день пройшли замало, йдемо до глибокої ночі. Ночуємо на землі: підстилок і спальників з собою не брали, щоб не привертати уваги. Але до нічного холоду вже якось призвичаїлись.

Ранком прокинулися на болотах, які, звісно на наших картах автомобільних доріг позначені не були. В якомусь струмочку голимось, набираємо воду. Першу половину дня шукаємо прохід. Змушені зробити великий крюк на північ. Днем йдемо лісом. Красиво! Ввечері входимо у зону промислового лісництва: правильні квадрати, засаджені здебільшого сосняком. Пересуваємось просіками. Людей не зустрічаємо. Ночуємо в молодому сосняку поблизу автостради, яку пересікли у сутінках - і хвоя на землі як підстилка, і видимість обмежена - нас не видно вже з 10 метрів. Вночі - дощ. Китайська плащ-палатка промокає. Сідаємо на речі спина-до-спини і накриваємося цим плащем зверху, щоб хоч спину не намочити. Зранку натягуємо цей камуфльований плащ, щоб прикрити з боку тропи наші розвішені для сушки речі. Знову починається дощ, але на цей раз ми вже чинимо більш обачно - перенатягуємо плащ-палатку як дах: якщо не торкатись її, то вода стікає вбік. У другій половині дня більш-менш висихаємо, відсипаємось і продовжуємо нашу подорож уночі.

Йдемо полями, обходимо великі села, інколи пересуваємось дорогами, залягаючи в канавах чи кущах, коли бачимо світло фар. За нашими розрахунками ми вже недалеко від кордону.

Удень відсипаємося, плануючі вночі перетнути кордон. Опівночі виходимо до межиріччя Одера і Нейси. Багато баз відпочинку. Широкі розливи. Паркани. Човнів, які можна позичити, не видно. Йдемо вверх по течії Нейси. Полями натрапляємо на стадо кабанів. Шкіпер, який уже мав із ними справу, відтягує мене з поля назад на дорогу. Як на мене, досить миле хрюкотіння, а виявилося - то кабан нас проганяв від стада.

Взагалі, ліси Польщі та Німеччини вразили нас великою кількістю дичини. Нам часто траплялися на очі олені, дещо рідше - кабани. Інколи ми пресувалися звірячими тропами.

Через деякий час знову спустилися до річки. Путівець попід рікою. Прикордонні стовпи. Ріка метрів зо тридцять, але дуже сильна течія і багато коловоротів. Судячи з крутизни берегів, очікуємо, що глибина теж пристойна. Ідемо уздовж річки, шукаючи більш прийнятне місце для форсування. Я ще ніколи не тонув у вирі, тож не відчував небезпеки, але більш досвідчений Брат Шкіпер знав ціну цьому журчанню.

Світло фар джипу ми помітили здалеку. Відлежалися у кущах. Берег посвітили фарами і поїхали. Перевели подих і вирушили далі. Перед світанком відійшли від кордону в ліс на днювання. Важкі роздуми - що робити: і в воду лізти небезпечно, і нові методи переходу кордону шукати нема коли, і назад дороги немає - як потім братам у вічі дивитися.

У сутінках приходимо до місця, де колись був переїзд - нічого, що б допомогло нам. Іде дощ. Готуємося до переправи: повітряними кульками забезпечуємо плавучість наших рюкзаків. Шкіпер ще прихитрився зробити і рятувальну жилетку. Все зайве закопали ще не попередній ночівлі. Харчі майже з'їдені.

Читаємо вервицю. Наприкінці Шкіпер додає: "Як Ти ходив по воді, дай і нам перейти цю річку".

Ступаємо у воду - не набагато холодніша за Дніпро влітку. Вода по коліно. По-пояс, пісок під ногами. Течія намагається збити з ніг (все ж річка гірська), але рівень не піднімається - потрапили на перекат...

Вибираємося на схили німецького берега - і в кущі. Тихо здуваємо повітряні кульки і виходимо на околицю німецького селища. Дванадцята. Почалась п'ятниця 7 травня. Прокрадаємося околицями села, виходимо на дорогу і швидким темпом уходимо вглиб території противника, залягаючи в кущах при появі автомобілів. Завданням марш-кидка було за ніч вийти з небезпечної зони: приховано „перекантуватися” вдень на німецькій стороні значно важче ніж у польських хащах. Всю ніч йдемо. На світанку переодягаємося в чистий одяг. Перестаємо ховатися від авто, але все рівно поспішаємо просуватися далі. Десь опівдні виходимо на станцію. Сідаємо на електричку і їдемо до самого Берліна. Автомат оплати не працює, тому їдемо разом зо всіма "зайцями".

Ось і Берлін. З Центру заздалегідь по sms прийшла інформація про прямий автобусний маршрут від Берліну до Брюсселя. Приймаємо інформацію як пряму інструкцію до виконання і шукаємо автовокзал. Шкіпер трохи розмовляє німецькою. Він розпитував, як проїхати до автовокзалу. Але через те, що трошки розмовляти одне, а розуміти - інше, доводиться перепитувати багато разів, а свідчення потім не сходяться. Отже з трудом з’ясовуємо куди все-таки їхати. Метро в Берліні замінює сітка міських електричок різних компаній. Станцій-пересадок нема, електрички різних маршрутів приходять на один і той самий перон. Інтенсивність руху - як у нас у метро в години пік. Скажене місто…

Автобусні каси. Купуємо білети на мою банківську картку (дуже зручна річ у подорожі). Нас просять паспорти, щоб записати прізвищ. На щастя, наявність віз касирка не перевіряла. Купляємо хліба, пачку холодного чаю (він в них іде як лимонад у картонних пакетах) в дорогу. Шикуємо банкою пива і сосискою - ми це заслужили.

Коли купували білети, на питання, чи плануємо ми на зворотному ході скористатися послугами цієї ж компанії, відповідаю: "Там нас посадять". Мав на увазі - посадять на автобус. Касирка (наша, українка) прийняла це за чорний гумор. Як виявилося, оговорився я не з проста. І гумор дійсно виявився чорним: повний автобус арабів, негрів, і тут о 4-тій ранку при перевірці паспортів на території Голландії виводять нас, двох білих нелегалів.

Вийшли ми з автобуса в чистому полі. Вочевидь нарвалися на "плаваючий пост". Голландці не бояться повертатися до нас спиною. Руки не крутять. Їдемо на задньому сидінні легковика. Поліцаї попереду. Жодної розділової сітки чи скла. При бажанні, зробити придушуючий захват, захопити зброю і авто - дитяча забавка. Дивуємось такій безпечності, але користатися нею намірів не маємо.

Привозять на прикордонну голландсько-німецьку заставу. Роблять поверхневий огляд. Руками в кишені не лізуть, а просто зазирають зверху. Забирають лише документи. Перевіряють кількість грошей і видають їх назад.

Передають нас німецькій стороні. І перші, і другі пояснюють чому саме нас затримано. Поводяться ввічливо. Німці просять по черзі викласти речі з сумки і карманів, роздітися (чи не ховаємо чогось під одежою). Складають у лоток ріжучо-колючі предмети, документи. Інші речі розкладаємо по сумках і кишенях.

В дорогу я мав необачність взяти дорожню пилку, що за конструкцією дуже вже схожа на удушку із зубцями, та китайського ножа з чохлом, що кріпиться на передпліччі. Все це дуже зацікавило німців...

Нас на деякий час лишають у спокої у світлій кімнаті із столом та двома стільчиками. Спимо. Годині о восьмій з’являється офіцер, який ще раз розповідає причину затримання. Запитує навіщо мені така удушка. У відповідь на мою ламану англійську запевняє мене, що це - для вбивства людей. Погані думки лізуть у голову: якщо і не притягнуть за носіння холодної зброї, то поки перевірятимуть на причетність пройде стільки часу...

9-та ранку. Вичитуємо вервицю. Вголос, не дуже голосно, але акустика прекрасна. Вийшло досить красиво.

По закінченні нас запрошують до кімнати. За допомогою перекладачки розповідаємо про свою історію: мовляв Польща вже у ЄС, то ми гадали, що з польською візою можна подорожувати Європою, нас ніхто не зупиняє - ми і йдемо. Їхали в Брюссель паломниками до кафедрального собору. Вервиці на зап'ястях та натільні хрестики підтверджують наші свідчення.

Пояснюю, що це не удушка, а туристична пилка для дров - ночуємо ж-бо в лісах - холодно. А людей душити зручніше струною - зубці лише заважатимуть. Навіщо ніж? Хліб різати, консерви відкривати. - Чи не зручніше їх відкривати відкривачкою, а різати хліб великим кухонним ножем? - Так речей багато - зайвого місця нема.

Офіцер пояснює, що за порушення візового режиму з нас штраф 200 євро. Але ж у нас їх нема - отже нам загрожує 3 місяця тюрми. Довго дивиться на нас, але дістати "з рукава" 200 євро ми не можемо, тож лише зводимо плечима. Чи можемо ми виїхати за дві доби за межі Німеччини? Розмова нам починає подобатися і ми запевняємо, що можемо. Складається враження, що офіцер сам хотів побавитися нас.

Пояснюють, що нас відпустять, але ми повинні за два дні покинути межі Німеччини. Якщо відомості про наш виїзд з країни не надійдуть вчасно, нас почнуть розшукувати по заздалегідь зробленим фотографіям і відбиткам пальців.

Уважно читаємо протокол допиту. Його основу склали анкетні дані, а весь допит звівся до двох запитань і відповідей. А саме: "З якої метою їхали в Брюссель? - Паломництво в кафедральний собор, - Чи знали, що подорожувати Європою з польською візою не можна - Ні, думали, що можна, бо з першого травня Польща ввійшла до ЄС".

Забираємо сумки. Лоток із документами і підозрілими речами нам мають віддати на вокзалі. Нам придбали „квиток вихідного дня”, який коштує 30 євро і дає право на проїзд регіональними потягами певного класу групою до 5-ти чоловік упродовж дня.

Прощаємося, нас відвозять на вокзал. Віддають нам залишок речей. Здивувало те, що заборонені на теренах Німеччини - як холодна зброя пилку і ножа віддали також. Сідаємо на потяг. Весь день їдемо з 4-ма пересадками до Франкфурту-на-Одері...

Коли приїхав додому, пішов до ботанічного саду - помилуватися квітучим бузком.



Брат Вінтовкін


Повернутися назад

Допомогти дитині:
 
Артём Сагин – возрождение надежды
НОВИНИ

28.10.2011
Керівник собору Святого Павла в Лондоні підтримав активістів “Захопи лондонську біржу”
28.10.2011
У Китаї протестувальники побилися з поліцією
28.10.2011
Януковича побоялися показувати в прямому ефірі на відкриті "Арени Львів"
28.10.2011
Міська влада Вінниці, на "вічному вогні" поставила лічильник газу
28.10.2011
В України надто великий борг, ризик дефолту підвищився
28.10.2011
Хакери розкрили багато нюансів земельної реформи України
27.10.2011
У Львові страйкують таксисти
27.10.2011
Джон Бейнер: «Перезавантаження» з РФією час згортати
27.10.2011
Путінський "дерев`яний" рубль обвалиться більш ніж наполовину, а міжнародні резерви Росії «обнуляться»
25.10.2011
Хакери Anonymous взяли на себе відповідальність за злам сайтів з дитячим порно
25.10.2011
Турецькі танки перетнули кордон Іраку
25.10.2011
"Жітєлі донбасса" опинилися на межі "фекального потопу"
25.10.2011
РФія готується до захоплення Криму
25.10.2011
Вийшла перша книжка про Голодомор для дітей
25.10.2011
Україні на межі банківського колапсу
25.10.2011
Єврокомісія відмовилася підписувати угоду по газопроводу “Південний потік“
24.10.2011
Російська опозиція провели мітинг у Москві
24.10.2011
На Луганщині "жітєлі Донбасса" знищили пам'ятник Тарасу Шевченку
24.10.2011
Шотландія почала кампанію зі здобуття незалежності
24.10.2011
У Житомирі розмалювали білборди з Януковічем: «Спасибі жителям Донбасу». Фото
Вся стрічка новин
интересные факты

Керівник собору Святого Павла в Лондоні підтримав активістів “Захопи лондонську біржу”
Єрусалимський суд дозволив православним бити іудеїв
На Шахідські операції виходять мусульмани з вищою освітою
Данські мусульмани мають намір ввести в Копенгагені спеціальні зони, контрольовані Шаріатом
Мусульмани зажадали прибрати хрест з прапора Швейцарії
Християни Египту винуватять армію у загибелі єдиновірців
В Ізраїлі безчинствують єврейські вандали
В Єгипті тривають сутички Християн з поліцією
В Сомалі триватимуть атаки
Кожні 5 хвилин у світі вбивають Християнина
Всі факти

Розбити свій комп'ютер!

Постріляти по ворожим американським літакам


Rambler's Top100