БРАТСТВО - Д. Корчинський
index.php?newlang=ru index.php?newlang=ua english


Зробити стартовою
Додати в обране
Написати листа
Геть демократію! Хай живе свобода!
 БРАТСТВО
 СВIТ
 ЗВ’ЯЗОК
 МАТЕРIАЛИ


 Сторінки наших авторів 
BRATSTVO
D.Korchinskiy
Відеоблоґ Д.К.
Alex BORGEZE
 AttiLa
 Chaplygin-s
 Linux
 Lisichka_ua
LorkinZ
Mamka777
Mokluk
Nebratan
Sindikat 777
Vintovkin


 Пошук 
 В допомогу платникам єдиного податку 
 МПР 
 БРАТСТВО-ПРОДАКШН 
 Книги Д. Корчинського 



Це і воно

Война в толпе

Філософія смути






РУССКИЙ ВОРОНЕЖ - НАЦИОНАЛ-ПАТРИОТИЧЕСКИЙ ВОРОНЕЖСКИЙ ПОРТАЛ





Объединенная Православная Молодежь

Свободная Одесса

ТРК «Круг»


Олександр Муратов -
"Четвертий вимір"



Олесь Вахній -
"Від дзвоника до дзвоника"



П’єса "Упиряки,
або Мудаки при владі."



Дневник Нео


Шрифт для листівок


Даешь русский без правок!



 Архів 
«« Грудень 2019 »»
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
      1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 31
 Наша кнопка 
БРАТСТВО - Д. Корчинський
код кнопки

Банери БРАТСТВА

Стара версія сайту

БРАТСТВО - Стрічка - ukr
БРАТСТВО - Лента - rus
 Пошук 
 Наші спонсори 

СБУ

ФСБ

MOSSAD

 

 

 


2003-2008, БРАТСТВО
Думки авторів ніколи не поділяються редакцією.
Передрук матерiалiв заохочується з посиланням на
http://bratstvo.info
 
ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ТА СУЧАСНОЇ ПОЛІТОЛОГІЇ

 

Дослідження: 

«Криза демократії в Україні: 
                            кінець відлиги 
                                        – початок реакції»

Київ – 2007


Революції завжди закінчуються узурпацією і терором. Україна саме входить у фазу агресивної реакції. Особливість „помаранчевої революції” полягає у тому, що головним реакціонером стає в минулому головний революціонер – Віктор Ющенко. 

Логіка подій останнього часу переконливо свідчить, що замість демократизації влади ми спостерігаємо зворотній процес –  централізації та узурпації. Влада стає все більш тоталітарною і все більш персоніфікованою. Натомість державні інституції дискредитовані і головним політичним важелем стають силові відомства, боротьбу за контроль над якими усіма засобами веде Віктор Андрійович. 

Згідно із класикою революційної теорії, одноактних революцій не буває - за першим актом надходить другий – контрреволюційний: за французькою революцією 1789 року та взяттям Бастилії відбувся якобінський терор, контрреволюція 9 термідора II року (27 липня 1794 року) і страта Робесп’єра. За лютневою буржуазною революцією 1917 року прийшов “червоний жовтень”, громадянська війна, терор, а потім - для “ленінської гвардії” - і Велика чистка 1937 року. Після путчу 19 серпня 1991 року й розвалу Радянського Союзу в Росії ледве не стався антиєльцинський переворот, який завершився розгоном російської Верховної Ради та кривавим розстрілом Білого дому 4 жовтня 1993-го. 

Головним гаслом кампанії “Україна без Кучми”, що послужила початком помаранчевої революції, було запровадження парламентської республіки (тоді для багатьох була зрозумілою небезпека зосередження влади в одних руках). Україна почала рухатися в бік демократичних перетворень.  

Події, що розгорталися надалі, були вибухом громадських почуттів, спрямованих на демократизацію українського політичного й соціального життя. Зміну політичної системи, а не просто зміну президента. Але єдиною системною зміною стала конституційна реформа, що лише трохи зменшила повноваження президента і, таким чином, намітила перехід від монополістичної буржуазно-олігархічної системи до конкурентної буржуазно-демократичної. Від тимчасової й невизначеної президентсько-парламентської республіки до парламентської, як такої, що найбільш відповідає демократичним принципам і європейському вектору України.  

Розчарування, яке сьогодні опанувало суспільством (про це свідчить і рекордно низька явка виборців на останніх виборах - близько 63%), - в першу чергу є наслідком того, що українці не побачили в діях влади ані намагань, ані прагнення що-небудь кардинально змінювати. 

Як це не парадоксально, але саме розчарування й пасивність громадян сприяє поверненню до президентського авторитаризму. А отже, нам іще довго доведеться чекати на демократичні зміни. 

Демократичні перетворення в Україні практично зупинені. Під загрозу поставлене саме існування незалежного парламенту (в першу чергу, незалежного від президента). 

Де-факто диктатуру Секретаріату вже запроваджено в Україні. Президент дедалі більше завойовує позиції, користуючись силовими методами – значно жорсткішими й відвертішими аніж ті, якими використувався його попередник. Якщо Кучма був патерналістом, то Ющенко фактично уособлює тип керівника – симбіоз месії та диктатора. Вже зараз ми спостерігаємо посилення цензури, політичних репресій, спроби підвищити фінансовий тиск і взяти під контроль усі центрові бізнес-угруповання держави. 

Рада національної безпеки, будучи консультативним органом, звільняє міністрів, порушує законодавство та ухвалює рішення, які явно виходять за межі її повноважень. У той час, як згідно із Конституцією, міністрів звільняє, як і призначає, винятково Прем’єр. 

Це лише мала частка із цілого ряду зловживань з боку президента України та підконтрольних йому органів, які свідчать, що Віктор Ющенко свідомо та систематично порушує Основний закон. Зокрема, саме таким – антизаконним шляхом він призначив свого секретаря губернатором Дніпропетровської області, ігноруючи норму, відповідно до якої зняття й призначення губернаторів може проводитись тільки з подання Кабінету міністрів. Саме таким чином він розпустив Верховну раду, хоча Парламент можна розпустити тільки при наявності чітко прописаних у Конституції умов. Жодної з яких у наявності не було. Це не зашкодило Ющенкові чотири рази поспіль розпускати парламент, жодного разу не спираючись на закон. 

Рішення РНБО щодо звільнення міністрів та  укази про розпуск Ради - лише одні з багатьох факторів війни, яку президент веде проти Кабінету міністрів та парламенту. Наразі Ющенко також контролює Конституційний суд, де після того, як він домігся відставки суддів, що були в опозиції до нього, утворилася пропрезидентська більшість. 

Розпуском парламенту в 2007 році був створений небезпечний прецедент. Саме коли без конституційних підстав парламент був розпущений внаслідок політичної волі президента та «політичних домовленостей» із лідерами певних фракцій, «політичні домовленості» стали вищими за основний закон, а «дух» Конституції – важливішим за її букву

Незважаючи на те, що конституційна реформа вступила в дію, формально завершивши перехід України до парламентсько-президентської форми правління, новообраний парламент, вочевидь, не стане головним джерелом державної влади. Мало змінившись у пропорціях політичного представництва, парламент поступився більшою частиною фактичної влади. Революція остаточно поступилася місцем реакції саме в час останніх позачергових виборів. 

Неможна виключати, що замість нового парламенту та уряду в Україні вже найближчим часом буде запроваджене пряме президентське правління. Попри те, що в законодавстві навіть відсутній такий термін, а вже тим більше немає чітко прописаних механізмів його реалізації, така можливість існує.  

На перший погляд, шлях до такої форми зосередження контролю в руках Ющенка лежить через введення надзвичайного стану, а без згоди Верховної Ради голова держави не має права на це. Однак закон іще жодного разу не зупиняв президента на шляху узурпації влади. В Україні введення президентського правління вже відбувалося, зокрема, наприкінці 2003 року в Мукачеві, коли Леонід Кучма, спираючись на рішення Львівського суду, свої указом призначив свого представника. 

Нагадаємо, що на початку 2006-го після відставки уряду Юрія Єханурова, президентська партія вже закликала Віктора Ющенка ввести пряме президентське правління до виборів у березні 2006-го. Тоді Ющенко не скористався подібним сценарієм. Проте у світлі наведених вище фактів стає зрозумілим, що сьогодні він цілком здатен піти на такий крок. 

Останнім часом президент помітно активізував роботу Ради національної безпеки та оборони, яка грає вагому роль при введенні надзвичайного стану. Він також ввів до складу РНБО всіх губернаторів, ряд із яких при нагоді можуть бути вельми корисними в боротьбі за «збереження конституційного ладу». 

Якщо з тих або інших причин формування коаліції та робота парламенту будуть зірвані, наприклад ті самі 150 осіб від певної політичної сили відмовляться від депутатських повноважень, цілком ймовірно, що Президент буде «змушений» взяти владу в свої руки і без згоди парламенту. 

По закінченні виборів тенденція узурпації влади президентом стає дедалі відвертішою. Це виражається як у відкритому прагненні захопити контроль над усім силовим комплексом, так і в законодавчих ініціативах Ющенка,
і в тискові на переможців парламентських перегонів. 

Пакет законодавчих актів, ініційований Банковою для розгляду новим складом парламенту, провокує подальше загострення політичної кризи.  

Першим кроком демократичної більшості має стати негайне та одностайне схвалення низки із 12 законопроектів. Слід звернути особливу увагу на обставини, за яких цей пакет має бути впроваджений. По-перше, Президент вимагає виключно пакетного прийняття законів, що виключає детальний розгляд та постатейні зміни. По-друге, парламентарі повинні проголосувати за ці законодавчі ініціативи ще до того, як парламент почне працювати офіційно (до обрання спікера, до прийняття присяги народними депутатами, до офіційного створення коаліції). Вже навіть це дає підстави заявляти, що подібна ініціатива є протизаконною, антиконституційною, а прийняті закони – нелегітимними. 

Позаяк зміст ініціатив Банкової є також сумнівним з точки зору відповідності Основному Закону, Ющенко домагається прийняття цих документів за умов, коли новообрані депутати почувають себе невпевнено, і здатні йти на значні поступки, аби утвердитись у своїх кріслах. 

Нововведення номер одинскасування депутатської недоторканності. Цілий ряд депутатів слушно порушували питання не про ліквідацію імунітету, а про звуження його рамок. Та коли вже пообіцяли, доведеться «скасувати». Або, принаймні, позначити «скасування». 

Інститут недоторканності парламентарів закріплено у 80-й статті Конституції. Щоб його ліквідувати, потрібно змінити Основний Закон. У проекті закону пропонується вилучити з Конституції 80-ту статтю в повному обсязі. 

Як відомо, саме відмова від депутатської недоторканості відкрила шлях до якобінського терору 1793 року у Франції.

Законопроект номер двазакони про опозицію. Є ті, хто вважає, що варто зосередитися на доопрацюванні бютівського варіанту, який припускає передачу опозиціонерам значної кількості різноманітних посад. Є ті, хто думає, що кількість портфелів, які жертвуються опонентам, варто ще збільшити. Проте є і ті, хто впевнений: цього в жодному разі не можна робити. 

Третім номером йде легалізація імперативного мандату. Як відомо, Конституція раз і назавжди прив’язує депутата до однієї фракції. Парламентар зобов’язаний бути вірним тій політичній силі, за списками якої він обраний. Непослух означає втрату мандата. Але тільки теоретично, оскільки практичну сторону питання належало прописати в законі. 

Сьогодні БЮТ і «НУ–НС» готові ініціювати відповідні зміни. Планується, що вони будуть внесені до закону «Про статус народного депутата». 

Питання справді непросте. Імперативний мандат (та ще в такому вигляді, і за наявності закритих партійних списків) — чистої води кріпосництво, характерне тільки для країн третього світу. 

Все йде до того, що за основу буде прийнято варіант, запропонований БЮТ. Його розроблювачі дозволяють собі, м’яко кажучи, вільне тлумачення Конституції. Пропонується позбавляти мандата за несумлінне виконання депутатських обов’язків, за непокору дисципліні, зокрема, за неучасть у голосуванні або за голосування всупереч позиції фракції. 

Чим викликані такі драконівські заходи, зрозуміти неважко. Але таке «раціоналізаторство», прямо суперечить Конституції. В такому випадку депутат стає слухняною куклою, що голосує так, як вирішила фракція (фактично – як вирішив голова фракції). 

Номер чотири. Найважливіше законотворче нововведення майбутньої коаліції — нова редакція закону про Кабінет міністрів. Майбутній коаліції пропонується узаконити версію статуту виконавчої влади, яку Віктор Ющенко пропонував депутатам ще торік. З її допомогою президент намагався збільшити власні повноваження у сфері виконавчої влади, втрачені ним після впровадження політичної реформи. Маса норм, які пропонував гарант, суперечили Конституції. 

Розглянемо суть Закону про Кабмін. Віднині коаліція не матиме права самостійно, без подання президента, призначати прем’єра, а також керівників МЗС і Міноборони. Урядові заборонять притягати до дисциплінарної відповідальності керівників районів і областей, а також скасовувати акти місцевих адміністрацій. 

Законодавство пропонується збагатити й іншими, не менш характерними та небезперечними нововведеннями. Президент прагне дістати право відхиляти кандидатуру Прем’єр-міністра. Крім того, Ющенко, як і раніше, бажає, щоб членів Кабміну за його рішенням могли включати до складу консультативних і допоміжних служб президента.  

Все це безперечно слід розцінювати як спробу голови держави диктувати центральному виконавчому органу. Президент так само хоче, щоб його представник мав право брати участь у засіданнях Кабінету міністрів. І так само вважає контрасигнацію правом, а не обов’язком членів уряду. 

Попутно обмежуються права керівника Кабміну. Прем’єр втрачає право спрямовувати, координувати й контролювати діяльність членів уряду й давати їм обов’язкові для виконання доручення. 

Протиприродною видається і вимога від кандидата на посаду прем’єра відразу представляти парламенту програму діяльності Кабінету міністрів, який тільки-но мають сформувати. Ще більш дивною є пропозиція вносити склад Кабінету міністрів єдиним списком. Це знову суперечить Конституції, яка вимагає від Ради затвердження «персонального складу Кабінету міністрів». 

Найбільш цікавим є коригування статті 7 закону про Кабмін. Відповідно до чинного варіанта, членом Кабінету міністрів може бути особа, яка має судимість непогашену або не зняту в установленому законом порядку. Нова редакція пропонує не допускати в уряд «осіб, які мають судимість». Така норма є дискримінаційною, і за такого підходу в Кабінет міністрів не змогли б потрапити й Віктор Янукович, і, наприклад, В’ячеслав Чорновіл. Крім того, автори цієї законотворчої пропозиції продемонстрували юридичну безграмотність: особа, щодо якої судимість знято або погашено, вважається особою несудимою. 

Крім того, в пакеті законопроектів, які першочергово мають бути проголосовані у новому парламенті, буде Закон про перевибори столичного голови і депутатів Київради, а також нові редакції законів Про місцеві державні адміністрації та Про місцеве самоврядування громади. Мета цих нововведень – остаточно підпорядкувати місцеві органи влади центральним. Завдяки демократичним перетворенням останніх років, громадяни вперше за часи української незалежності отримали по-справжньому незалежні органи самоврядування, здатні представляти й захищати інтереси місцевих громад, в тому числі, і від зазіхань центральної влади. 

Особливу тривогу викликає закон щодо перевиборів Київського мера, що є прямим втручанням Президента та його політичних союзників у справи столичної громади. Приклад розправи над Леонідом Черновецьким має стати сигналом для керівників усіх міст: кожний мер, при потребі, може бути звільнений за наказом Банкової. 

Таким чином, ще до будь-яких змін до Конституції президент, який має бути гарантом Основного Закону, відверто його порушує. Це зокрема стосується тиску на новообраний депутатський корпус щодо посад силовиків. Відповідно до Конституції, внесення кандидатури Міністра внутрішніх справ стосується компетенції коаліції депутатських фракцій. Однак в порушення основного документа Ющенко вимагає від новообраних парламентарів віддати йому цю прерогативу. 

Конституція не працює, суди паралізовані. Легітимність повноважень усіх суб’єктів державної політики сумнівна й може тлумачитися двозначно. Розмито зони легітимності діяльності всіх інститутів держави. Ідеальні умови для «тихого» державного перевороту за повної свободи дій силових структур.  

Багатопартійність і поділ влади стали основними завоюваннями суспільства, що зруйнувало Радянську імперію. Саме цей поділ і став основою демократичних перетворень усіх держав пострадянського простору. 

Владу розділили, зробивши незалежність кожної з її гілок від інших фундаментом державності. Законодавча влада повинна займатися законодавчою діяльністю, виконавча - виконавчою, а судова - судовою. Для дотримання принципу поділу влади й недопущення узурпації усі три функції - законотворча, владна (управляти, використовувати й розпоряджатися загальнонародною власністю) і каральна (судово-силова) не повинні зосереджуватися в одних руках.

Це правило закладене в основу Конституції, і влада в Україні може бути узурпована винятково силовим методом. В першу чергу тому, що навіть за найбільш оптимістичними опитуваннями служби Центра Разумкова (проведеного з 1  по 10 вересня цього року) діяльність Президента не підтримує половина українців. 

Конституція – основна перешкода на шляху узурпації влади. І Ющенко зробив все, щоб спочатку дискредитувати Основний закон, і потім переписати його, фактично об’єднавши всі гілки влади в рамках президентських повноважень. Залишаючи парламенту другорядну роль. 

«Відповідно до Конституції, тільки голова держави забезпечує національну безпеку, складовими якої є комплекс питань оборони, військово-технічного співробітництва, енергетики. Тому рішення в цій площині може приймати президент і Рада національної безпеки і оборони, але ніяк не парламентська більшість або уряд. Отже, завдання щодо змін у військовій організації держави й секторі безпеки, контрактного комплектування армії можуть ставити голова держави і РНБО, але ніяк не коаліція», - вважає голова Секретаріату президента Віктор Балога, (жовтень 2007р.)

Вже в 2008 році в Україні може відбутися референдум щодо змін Конституції, які передбачають повернення президентові втрачених повноважень. Про це зокрема свідчать і заяви офіційних осіб.

“Проведення референдуму, де буде затверджена нова редакція Конституції, може бути здійснене протягом наступного року. Кращий час для цього – вересень-жовтень - 2008, щоб був час до президентських виборів імплементувати нові провладні повноваження.

Сьогодні стало очевидним, що форма правління в Україні повинна бути така, коли президент буде центром національного стратегічного планування… Президент повинен мати функції конституційного арбітра, щоб всі галузі влади працювали в одному напрямку. Парламентська криза показала, що центром влади повинен бути президент”, - Степан Гавриш, радник президента, жовтень 2007р.

Подібні заяви радника президента та голови Секретаріату – державних чиновників першого рангу – поза сумнівами не є особистою самодіяльністю. Суспільну думку готують не просто до повернення до президентсько-парламентської форми правління, але фактично до переходу на президентську форму Путінського зразку. І це незважаючи на те, що згідно з даними Центра Разумкова, лише 11,8% українців підтримують ідею введення президентської форми правління (опитування проводилося 1-10 вересня 2007 року).

Нещодавно опубліковані нариси нового проекту Конституції від Секретаріату президента лише підтверджують вищевказане. Президент пропонує підсилити власні повноваження точно під вибори. Кабміну й Верховній Раді приділяється роль статистів:

1) Президент повністю відповідає за зовнішню політику, нацбезпеку і оборону. Має право скасовувати будь-які постанови Кабміну, що стосуються даних категорій. Можливість скасування законодавчих актів уряду тільки рішенням Конституційного суду, як це зараз – не передбачається. 

Натомість президент наче б то втрачає права квот на міністрів закордонних справ і оборони в складі Кабміну. Однак очевидно, що призначення міністрів закордонних справ і оборони входить у питання «зовнішньої політики, нацбезпеки й оборони». А отже, фактичний контроль над цими міністерствами з боку президента залишається. 

Як показали українські реалії, до питання національної безпеки можна віднести все, що завгодно – ціну на газ, процеси в атомній або вугільній промисловості, держзакупівлі, зарплати й пенсії. Іншими словами, президент одержить у свої руки більшість важелів впливу на зовнішню політику й економіку. А будь-які неугодні рішення Кабміну будуть просто скасовуватися.

2) Більшість Верховної Ради протягом 30 днів висуває кандидатуру прем’єр-міністра. Потенційний прем’єр за 15 днів повинен представити програму діяльності майбутнього уряду. Якщо Верховна Рада її схвалює – то президент зобов’язаний у триденний термін затвердити кандидатуру прем’єра. Новообраний голова уряду формує склад Кабміну. 

Що цікаво – якщо в 30-денний строк кандидатура прем’єра не запропонована, або Рада не затверджує програму Кабміну – президент розпускає парламент. Пропонується й ще один безпрограшний варіант для президента розпустити ВР – винести питання на референдум. Як відомо – українці з радістю підтримують ідею розпуску “народних обранців”. В той же час, нічого не сказано про те, що відбудеться, якщо президент відмовиться затверджувати кандидатуру прем’єра. Чи зможе Рада у відповідь ініціювати імпічмент, невідомо.

3) Прем’єр-міністр одержує одноособове право звільняти міністрів. Однак щоб ніхто з екс-міністрів не виявився без “теплих місць” у Раді, в новій Конституції планується дозволити і прем’єру, і міністрам залишатися одночасно депутатами.

4) В Україні вводиться друга палата парламенту – Сенат. Передбачається, що формуватися Сенат буде із представників регіонів з метою відстоювати їхні інтереси. Він стане проміжною ланкою між ВР і президентом, за аналогією США.

На практиці введення Сенату істотно обмежить повноваження Верховної Ради. Сенат завжди буде пропрезидентським, адже формуватиметься представниками регіонів - головами обласних держадміністрацій. Які, власне, і призначаються президентом. Таким чином, верхня палата стає буфером, який буде «в ім’я інтересів держави» відбивати всі невигідні Банковій законопроекти. 

Саме в такий спосіб всі ланки влади будуть підконтрольні президентові. Всі ці зміни можуть бути прийняті, позаяк лідери парламентських фракцій вже зорієнтовані на прийдешні президентські вибори і потай розраховують скористатися результатами узурпації. Протест же рядових членів фракції виключає введення принципу імперативного мандата, який фактично закріпив всю повноту парламентських повноважень за лідерами фракцій. 

У ситуації, що склалася зараз, безумовно винен і уряд. Ще з травня цього року впливова частина регіоналів веде переговори про коаліцію, йдучи на постійні поступки. Через відсутність твердості у своїх позиціях уряд в усьому поступається президентові, дозволяючи у поки що парламентсько-президентській республіці вже здійснювати повноваження, характерні для президентської

В ситуації переходу до нової політичної системи інститут Президента міг би відігравати стабілізуючу роль, якби рейтинг довіри до нього був вищим за 50%. Але напередодні підписання першого Указу про розпуск Парламенту рейтинг Віктора Ющенко коливався в межах 10%, і саме Секретаріат Президента став основним дестабілізуючим фактором в усіх процесах, що відбуваються сьогодні. Ющенко цілеспрямовано дискредитував усі демократичні надбання, чим підготував громадську думку до впровадження диктатури. 

Диктатура Секретаріату стає реальністю. Вже до кінця року Президент зосередить у своїх руках всі важелі впливу. Маючи контроль над судовою, законодавчою, та виконавчою владою, керуючи усіма силовими відомствами та місцевими радами, користуючись практично необмеженими повноваженнями РНБО, Ющенко покладе край усім демократичним тенденціям, що до сьогодні мали місце в Україні.


Повернутися назад

Допомогти дитині:
 
Артём Сагин – возрождение надежды
НОВИНИ

28.10.2011
Керівник собору Святого Павла в Лондоні підтримав активістів “Захопи лондонську біржу”
28.10.2011
У Китаї протестувальники побилися з поліцією
28.10.2011
Януковича побоялися показувати в прямому ефірі на відкриті "Арени Львів"
28.10.2011
Міська влада Вінниці, на "вічному вогні" поставила лічильник газу
28.10.2011
В України надто великий борг, ризик дефолту підвищився
28.10.2011
Хакери розкрили багато нюансів земельної реформи України
27.10.2011
У Львові страйкують таксисти
27.10.2011
Джон Бейнер: «Перезавантаження» з РФією час згортати
27.10.2011
Путінський "дерев`яний" рубль обвалиться більш ніж наполовину, а міжнародні резерви Росії «обнуляться»
25.10.2011
Хакери Anonymous взяли на себе відповідальність за злам сайтів з дитячим порно
25.10.2011
Турецькі танки перетнули кордон Іраку
25.10.2011
"Жітєлі донбасса" опинилися на межі "фекального потопу"
25.10.2011
РФія готується до захоплення Криму
25.10.2011
Вийшла перша книжка про Голодомор для дітей
25.10.2011
Україні на межі банківського колапсу
25.10.2011
Єврокомісія відмовилася підписувати угоду по газопроводу “Південний потік“
24.10.2011
Російська опозиція провели мітинг у Москві
24.10.2011
На Луганщині "жітєлі Донбасса" знищили пам'ятник Тарасу Шевченку
24.10.2011
Шотландія почала кампанію зі здобуття незалежності
24.10.2011
У Житомирі розмалювали білборди з Януковічем: «Спасибі жителям Донбасу». Фото
Вся стрічка новин
интересные факты

Керівник собору Святого Павла в Лондоні підтримав активістів “Захопи лондонську біржу”
Єрусалимський суд дозволив православним бити іудеїв
На Шахідські операції виходять мусульмани з вищою освітою
Данські мусульмани мають намір ввести в Копенгагені спеціальні зони, контрольовані Шаріатом
Мусульмани зажадали прибрати хрест з прапора Швейцарії
Християни Египту винуватять армію у загибелі єдиновірців
В Ізраїлі безчинствують єврейські вандали
В Єгипті тривають сутички Християн з поліцією
В Сомалі триватимуть атаки
Кожні 5 хвилин у світі вбивають Християнина
Всі факти

Розбити свій комп'ютер!

Постріляти по ворожим американським літакам


Rambler's Top100