1.  Безміренністю     

     наближається відгомін

        Великого Переходу        

       він є внутрішнім і цілісним

       нероздільним у поділеному

          на безліч частин

2.   Щоб вивершити гру єднання

     треба посісти глибинну

               основу 

     і зсередини пройняти її

       підкоривши всі проміжні

                щаблі   

3.  Все поділене пронизує світло

         повернення додому

    і імперія безодні залучає тебе

        у всеохопне коло

            в якому збігається -

           кінець із початком

4.   Бо Ти  і є Перехід

    самотній мандрівець

    на стрімкій дорозі

     шлейф обряду й події,

     що  має повторитись

      і замкнути всіх захоплених

      у свій потік,   

          в

            Одноціле

5.  З  глибин народжується Слово

     яке стає вогнем

      і поглине весь простір

       Це свідчення, що в домі

            минулого і майбутнього -

           осель багато..  

6.  На тих стрімких стежках осяянь

     шукаєш  живця

      серед живих

       зачаєний, світлом безодні

        прикликаєш спокушених

            слова їх - відлуння безодні -

               перетворюють

            найдальші дії в обряди

          сходять згори  і огортають сім'я 

                в образи плоті..

7.   Із Першослова постала блаженна вершинна

                Свідомість     

             в Ньому -  заникне

     Повторюваність обряду -  

               проникнення    

           в осяйну порожнечу

        жертва в ім'я всіх 

                      крем'янистих сходин 

             що об'єднують в слові -

                  пругкі

                     щаблі

                      багатьох

                       чуттєвостей

8.    Лиш  жертвопринесення  виділяє,

       підносить знеособлену жертву

        до вищих щаблів Свідомості,  

           яка знає і вивершує -

               ще більше Світла!

  9.  Це те, що сховане в глибинах кожного

     першорідність переступання меж

       об'єднання в плині повторень

          Це - вітер осяянь, щомиті

     дзеркальним ритуальним злиттям

       пронизує багаторівневі щаблі буття

         його тривале рване відлуння

          почуєш перед тим -

           як поглине

                    тебе..

10.     З пластів першоплоті

         стремить  стебло духу

          сягає блаженних вершин

       кожна істота є відгомоном

       Твого благовіддзеркалення

          відблиском росту 

          дригкої  засідки

             над прірвою витоку Уд

        яка завжди особистісна

        межа найглибшого Слова,

         що значить   

           себе під собою -

              світло світів...

11.       Там,  в безодняві  

            сходить сонце -   

           безкінечність  відлунь  

             стежок  часів

           зужитих  щаблів існування

           де немає жодних

           правил обмежень

           нема покарання,  винагороди,

            де крижаний блиск гри -

            вічне повернення

                до Неї 

           що покладає  межу світу -

              настромленість боготворимої плоті!            

12      З глибин  безодні

        в плині повторень   

         здіймається 

            над вершинним ставом

             всепроймаюча

                 жертва         

        ім'я її нове  - Світанковий

      об'єднує і поглинає глибини спокуси

        Себе Самим Собою,

      і сочиться приголомшлива паща

        стикаються - осяйний

           кінець з початком

13.      Бо  Ти - піднесення до нескінченних

          часів   зарікання, й повернень

          надособова насолода

           Верховного Закону

               перетину зіткнень

              останніх і перших

         Їх об'єднує розлога жертовна

                   чаша  

               покладає життя вічне -

                 повернення

                     до Себе..

14.       Ти - зовні і всередині,

         бачення бачень

         цілісна парність розщеплень

              кровопускань 

         наперед визначених подій

               розвитку

         Абсолютної Особи,

        Єдиний Вогонь,     

        що знає все про невипадковість

        перевершень світів

        значить їх - собою!.

15.      Ти - похлинаюче лоно

           хрещатого лабіринту     

      стигла жертва, роззявлена паща,

           перегук і перехрестя

             цілісної парності:

         спокусник і спокушуваний -

               Єдиний!.

16.       Ти - розлогість стегон палаючих статей

            Брама Позачасся,

              Ти  також -

             внутрішнє небо

           невичерпних глибин Свідомості

           меч знімає протилежності

       і видко стає невидимому -

          в Цілому немає

         зовнішнього і внутрішнього,

         доцільного, шкідливого

         все, все співнаявне пронизує

         хрускіт       

           повернення додому -

            до  поєднання

                 жертовного      

                       Бугу і  Уд !.

17.    Він - надсутнє бриніння барв

      всіх перетікань і протидій

        що надає форму і сенс

          пінявим припливам буття

           і  Він також -

            повнота зв'язків

             спокуса світів

               Його присутність -

               хитрість  вкрадання  

                         крізь загати

                            пінявих

                              повтореннь

18.    Він -  вісь вічного повернення

                до Себе

            хрустом леза

              Світла - Слова

        входить  в опановуваних

                    істот

            обрізає, дробить  

                 ритмічно

               по всіх загатах             

                  закутках

                   заводях Річки

                    в татарському зіллі -

                       вилущує

                     особистісну рису!        

19.    Він - зворотно-поступальна цілісність

                проривань, ковзання поміж

                  кострубатих стулок

                 піхов  часу

        древнім фалічним осердям

               пронизує 

           оболонки істот і світів -

                    Собою! -

            і піднесена плоть

                    радіє -

                в цілокупності хрусту

                             свіжої

                              жертви !.

20.    (  тоді  кожна ротата почвара,

          ув'язнена в тілі,

         пізнає Його в собі,

          бачить в усіх інших істотах

          полегшено зітхає

           жадібно поглинає

              навершя добутого

                   м'якуша євхаристії

                       розмножень

             порскає

              терпким

                густим

                   соком

           стікає вглиб

                 єднає

                 заповітне тіло

                  з  хрумким

                      устям,

                      сріблясте

                        листя з

                     корінням

               значить новим

                   відлунням -

                   тривалу

                      божественну

                              рану..)

21      Тоді  Свідомість світла

         розчахує стулки греблі, брами  пришестя     

            простору, що є

             пробудженням і вчуванням

       відгомону неназваної позамежної

                 порожнечі,

           відтак кожна дія стає

                    ритуальною

             Завданням було пригадати -

               цей закуток сновидних світів-загат

                 я  вже десь бачив

                і він - вбивотворчий

                          центр

                       мерехтінь

                        Мого

                            творіння!.

22.     Він - об'єднання всіх сходів,  енергій

           загатами Річки                 

          Щомиті відбувається

           взаємообмін, перехід між

            початком і цілісним завершенням 

                     Слова

                між жертвою і божеством,

                 буттям  блаженства   

              і відкриває

         ритуальність внутрішніх щаблів

           їх  спокусу -

            зімкнути  найбільш віддалені,

              досягти горішнього притулку,

                 що дихає в лісі

                    де немає -

                     "давніше" ! -

         і вже піднесене лоно світу

                 двигтить у згустках удачі -

                      новою

                       спливаючою

                         плоттю !.

23.     Жах обіймає кожного

         хто наближається до цього

           позачасового місця

            самотнього

             Вседержителя

       невситимого жертовного центру

          народжень, обертань

                  ознак імперій

                      світів              

                   серед

                      латаття

             Хто бачив це -

              тому вже нема що

                      пізнавати

24.   Він - осердя,  вістря всіх обертань

               поволання сім'ям до Вищого

              акт найвищої любові

               всякого подвоєння

              спроба охопити

               всі  проміжні ланки -

              блискучих

                   збочень повернень

                      навершям!.

25.  Це були лови  найсамотнішого

                   кохання -

     граючи своїми змінними формами

             рухаєшся вичовганим  руслом Удича

               пізнаєш Себе -

                       всепроникного!

26.   Ти відтепер - нескінченність часів

           мигтінь  тінистих означень

        множинність часів

                   оманна

          їх пронизує єдиний сполучний

                   стрижень

        коли з'являєшся -

            Споглядальником -

         стаєш знаком і присмаком гри

           пересічень  Своєї

                 невипадковості !.

  27.   Ти - округлість  стегон повторень

        серед гострого шелесту  очерету,

         очей  ночі

         Ти також

         кострубатість розщеплень

                     жертвоприношень       

             Ти - Вода - Вогонь

        ритуал смертепам'яті, від якого

                 втікає  нажахана

                       вічність

          поза Тобою - нічого, все в грі буття

                     поза - ніщо,

               шматуюче мигтіння

                       ритуальне

                     пригадування

            наближення до осердя творення

                блаженство знищень -

                 для нових віддалень

                 й народжень в долині

                       блаженних

                        древніх Уд!.

28.      Твоє тіло містить розмаїття

                  всіх  істот й світів 

        Ти - викриття повторюваності всіх

            частин програми

              проникнення в неї

           і кожна луската істота

            принаявна тут

               містить  у собі

                       сріблястий  еліпсоїд -

            тремким

               віддаленим

                 відображенням

                   Твого  Цілого

         Це Ти  - впорядковувач, всмоктувач гри

         першохаосу глини, плоті,

        з багнистих глибин анальної твані

           ( що теж має  очі ) -

             осяйні перетини

             чуттєвості

               єднання

                з Тобою,   

                 із Цілим!..

29.   Брама Обертань -

      ось  Ти Хто!     

     Скрізь, ніде, розсунення верху і низу,

        позасвітова всюдисуща цікавість,

            Його проникнення в програму -

                   механічно-хитрі,

         проникнення до внутрішнього

                 осердя цих водокачок, млинів

         розвитку навколишніх подій,

                      латаття,       

          бо ніякого лінійного розвитку

                  насправді -

                           немає

            лиш  Абсолютна Особа,

                 вкидає Себе у майбутнє

                   ритуальне, жертовне          

              щоб позбутись нудоти самотності,

              і може дозволити  погратись

                в жертву Собі забуттям -

                 і Себе віднайти

            вищого від багнистого потоку,

                    надістотного!.

30.          Вівтар повернень вже стоїть

             над берегом   потаємної

               мерехкої ріки,

            на її промитому дні -

            ворухкі  переступи світла, тіней крон,

            свідчення перебування   

                   в  інших світах

31.       Тут зяюча  чуттєвість верб

                 розщеплюється

            миттєво чергується із

             сліпучою поверхнею -

           громіхкі  ворота до видриску

                   виходу! -

          ще почуєш там особистісний

                голос

                порожнечі

               зворотньо-поступальних   

               розлучень

                   й становлень...

32.      В усьому вчувається

            глибинний відгомін,

             граючи зовнішньо

                 змінними

                      формами

         занурюєш почуття в Слово  

          відроджуєш Себе -

       сходиш у світ повторюваний,

       знання про Тебе -

          високе блаженство відгомону вічності

            Велика ріка самотньої Самості

              повернення

            що цибенить з осердя,

               відвідує цей світ -

                  щоразу

                     перед знищенням -

                  під мурами

                      Чорної

                        Греблі!

33.       Це завжди  високе і пронизливе

                   відчуття

           повернення і жертвопринесення

                тлінного світу

                любов завмирає

             до себе, самотнього, до

            цієї осяйної миті і тиші,

          в ній  початок і кінець

          час твій вже плине

              зсередини

                горілиць

         зісковзуючи

             з  каменів

                  плит      

                   Великого Переходу

34.     Пломениста ріка буття

         свободи спокуси своїм тілом

                інших

          нищить висунутим жалом

                  нескінченності

            роздвоєну речовистість  сущого

               вивільнює порожнечу  

               польоту  падіння -

               складає шлейф кожної          

                мерехкої        

                 присутності

                    юних   

               голих пірнальників

35.   Бо Ти - всепроникна цілісність

                хрусту їхніх хребців 

         надлюдський відгомін часів,

          звільнившись із шкаралуп

                   оболонок,

         ще почуєш в  товщі жорен

             верещання  наступної

                  голої

                     світової

                        цілокупної

                          жертви!

        Це те, що підноситься над

          водами смерті

            стає нею -

            насолода вогнем

              розривів

                 повернення...

36.      Тим часом Пагорби Удича,

         Чорна Гребля пришестя - забуття    

             повертають

         духмяність першопочатку

         розмелених зерен  

         де збігаються  Світло, Слово

                            крокви млинів         

             щоб зробити наступний крок -

                ще більш віддаленим

                     доки кожна  почвара й химера

                       не сягне бачення

                            цілокупності

              численних  щаблів

                   лотоків

                     гулкого

                        повернення духу...

37.       Ти - шлях нагромаджень поживи

            спасіння від забуття,

             немає  зайвих

           чи випадкових

         в єдиному потоці Твоєї природи -

           божественне тут,

          щоподиху виявляється

             у збігові  світла, плоті,

           мерехтінням світляних плям

          блаженством  мистецького натяку,

                      зудару

              крешу

                різних щаблів

                   повернення

                      Одного

                         грайного

                             Кола..

38.     Це  Буття - гра подолання меж

            їх зарікання

          найвитонченіша форма пригоди

             прилучень

                зв'язків і збочень

                        всієї

                           матерії жорен,

                 Бо Він - ти

           все і ніщо, відгомін

              дзеркальної

                  ритуальної

                хрестовини поглинання,

            смак пізнавання

                 прикмет вічного

                    повернення русла - до

                      самого   

                       споду й смаку

                          безодні

                            витоку

                             всіх перемелень

39.    Більше глибинної жертви! -

         що пронизує все, -

        непідвладна руйнуванню

           взаємодія, зворотний зв'язок

           із центром абсолютної гри

             Образ - Слово, що прикликає

                переплітає

                   втягує  з хрускотом -

                     Своїх!.

40.      Через тисячі спокушених

                розтерзаних  жертв

           проявились на цьому березі

            позалюдські віхи і пастки

               щоб пригадати Себе

        коли знову будеш пробиратись

               потаємною

                  всипаною  черепами

                       долиною

                    до власного витоку

                         підземного            

                            Уд..

41.      Ти - невичерпність часів

               повернень додому

           до початку, що  кінець

        в нетрях сховищ

             поза якими -

               нема спасіння..

42.      Твоя Жертва - частка й відгомін

         всеосяжного

           животворчого

             Слова

              відгомону       

         крізь який побачиш

           сховані в образі плоті

                щаблі

                    древніх Богів,

          осердя, що зв'язує безодню -

                 з найвищим

                      небом

                       самотності..