Помер Пілат і жоден не згадає,
І сліз по ньому жоден не втирає.
Не буде ні фанфар, ані промов.
Сам винен, адже знав, на що ішов. 

Помер Пілат. В тім не було події.
Радіють праведні, в скорботі лиходії.
Два ока – два нажаханих більма,
Бо Пекло – не Лук’янівська тюрма. 

Помер Пілат і може так і треба:
За сотні душ відправлених на небо -
Два постріли і кілка раз ножем,
Пів літри крові змитої дощем
У вухах шум і болю серця щем… 

Довічно не судилося судить:
Пілати мруть на то вже справедливість.
З людської йди на люту Божу милість
 

                                                                                                                (с)Mis/Lovet