Засохли вишні коло хати.
Хрущі вже більше не гудуть.
Плугатарі, мов коні, п‘ють.
Зробились курвами дівчата,
А матері батьків клянуть. 

Батьки ж працюють, мов трикляті, -
Ті, що не здохли й не спились.
Таке життя, живи – держись,
Бо вмреш – нема за що ховати.
І світ не той, що був колись, 

І думи – ажніяк не діти,
Не квіти, а якесь лайно,
Що труїть душу вже давно…
І що із цим усим робити?..