Онлайн-конференція лідера БРАТСТВА Дмитра Корчинського на сайті "БАГНЕТ"

Игорь: Дмитро, так кем Вы являетесь на самом деле – политиком, писателем, философом, теоретиком гражданского неповиновения?

Дмитрий Корчинский: Раніше це називалось публіцистикою, літераторством; зараз ці слова, нажаль, вийшли з вжитку... Вважаю, що насправді я є літератором-публіцистом. Перш за все, саме так.

Марта Мангер: С кем из украинских политиков политик Корчинский дружит? А с кем из поэтов дружит поэт Корчинский?

Д.К.: В політиці складно мати друзів, але я добре ставлюся до кількох людей, скажімо так – без меркантильного принципу. Ці політики ходять на суди та допомагають нашим людям, коли їх затримує міліція чи заарештовує. Також я вдячний кільком політикам, які допомагають в нашій діяльності – депутати-бютівці Павловський (дуже сумлінна людина і ніколи не відмовляться від того, аби поїхати в участок для допомоги), також бютівець Валерій Дубіль (взагалі просто свята людина!). Ну, є ще нормальні люди також серед регіоналів, в інших фракціях. Ми підтримуємо з ними робочі в відносини.

Що ж стосується поетів, то вони ще більше ненавидять один одного ніж політики. Знаєте, я з щирою дитячою зневагою ставлюсь до сучасних українських поетів, і безумовно не можу ні з ким з них дружити…

Сирыч: Так кто же плодит экстремизм в Украине? Кто эти герои, кто не дает нам всем тут скучать?

Д.К.: Екстремізму в Україні нажаль нема. Ми вже 20 років чекаємо на появу екстремізму, та все не дочекаємось. Я сам, безумовно, противник будь-якого екстремізму, але відсутність  екстремізму – це ознака хвороби нації. Будь-яка здорова нація повинна мати в своєму складі також і екстремістську складову. Це так само як в коли хлопчик не бігає, не галасує, не б’ється з однолітками, то це є тривожний сигнал, це значить, що – він виросте гомосексуалістом. Малі хлопчики та нації (особливо молоді нації!) повинні хуліганити. Повинні адекватно реагувати на несправедливість. Як правило в сьогоднішньому світі це – екстремістська реакція.

Ну, от приклад. Рік зараз закінчується, а держава не забезпечила ліками лікарні, держава не забезпечила медичну систему взагалі ліками. Хоча гроші на це, мабуть, таки є.

Внаслідок того, життя багатьох дітей опинилось під загрозою (особливо таких як онкохворі діти, потреби яких зараз держава забезпечує добре як хоча б відсотків на 20%). Та їх батьки все рівно не вдаються до екстремізму. Ніхто й досі не кинув пляшку с запальною сумішшю в вікно начальству Мінохорони здоров’я. Цього нема, тому я кажу, що наша нація має проблеми з екстремізмом.

Ник рок-н-ролл: В выборах следующей осенью будете участвовать или предпочтете пойти на футбол?

Д.К.: Футбол я не люблю ще більше, ніж вибори.  Мені дуже не хотілось би брати участь в наступних виборах, моя основна діяльність – це андеграунд, вулична політика. Я маю досвід участі в виборчій кампанії тому мушу визнати: мені не подобається говорити виборцям те, що їм приємно чути. Коли ти не балотуєшся, то вільно почуваєшся, немає потреби стримуватись в виразах. А тому я не маю неврозів через стримування свого лібідо. Адже всі, хто спеціалізується на виборчий демократії невротики саме з цієї причини…

Сергій: Ви давно вже не працюєте на телебаченні, звідки у вас гроші на життя та політику?

Д.К.: На ту політику, якою я займаюсь, не треба грошей, тому на політику вони мені не потрібні.

А на життя? Знаєте, Київ переповнений грошима та я завжди в змозі заробити на своє скромне життя. Просто треба стояти в правильних місцях і гроші тебе не обійдуть. Симпатичний російський політик Кадиров каже, що гроші йому дає Аллах. Так от, Аллах дає гроші не тільки Кадирову, а ще трошки й мені.

революціонер: Слава Ісусу Христу! Дмитро Олександрович, що Ви думаєте про справу «Василькіських терористів»? Ви їх знаєте особисто, мали ряд спільних заходів…

Д.К.: Це – абсолютно безпрєдєльний наїзд на патріотичну молодь. Я давно знаю тих хлопців, тому вважаю, що зараз там сидять невинні люди. Мене турбують посадки цієї молоді більше, ніж посадка, скажімо, Юлі Тимошенко… Українська молодь зараз сидить несправедливо. Треба бити в дзвони з цих причин.

Та, знаєте, вперше за роки я відчуваю процеси єднання різних протестних груп в країні. Раніше своїх з тюрми витягували тільки ми. Зараз всі допомагають один одному, є спільні дії. Я впевнений, що Янукович зробить з нас людей. Ми маємо або бунтувати, або цілувати йому пантофлю. Вибір робить кожний за себе.

Варко Мовчок: Яке ваше ставлення до руської школи бойових мистецтв «Система» Д.К.і взагалі до характерників?

Д.К.: Це дуже добра справа десь до 14 років, потім потрібно йти в тир, якщо вже так охота готуватись до якогось насильства. Але з мого особистого досвіду під час насильства перемагають не люди добре підготовлені, а люди добре вмотивовані. Я б не ставився аж надто серйозно до всіх тих шкіл…

Згадаю, слова однієї поважної людини з 90-х років. Він казав що десять футболістів з арматурою завжди переможуть озброєних арматурою десять боксерів – за звичкою до командної гри. Солідарність та відчайдушність важливіше за всі бійцівські навички.

u.f.o.: Что Вы думаете по поводу перспектив такого политика, как Виталий Кличко?

Д.К.: Він має перспективи в український політиці, позаяк він сильний, красивий та має добрий особистий бек-граунд перемог на рингу. Я бачу, що політика – це великою мірою інвестиції, тому я уявляю тих інвесторів, які інвестують в політика Віталія Кличка. Тобто перспективи він має, а далі як поталанить. До тог ж, він дуже цілеспрямований, він – не філософ. … Може стати і президентом.

Санек: Стоит ли Юля того, чтобы из-за нее делать еще одну революцию (чтобы вынуть ее из тюрьмы)?

Д.К.: Для революції будь який привід гарний. Більшість революцій часто мала якісь смішні приводи. Якісь зміни в оподаткуванні чи в акцизах (як в США чи Франції). Революція – сама по собі є благо, як секс сам по собі хороший. Який би привід не був – його необхідно використовувати. І для сексу. І для революції.

Сергій: Чому Ви вважаете, що в Українському суспільсьві взагалі є реальне протистояння (рахуємо, що телешоу - це не суспільство)?

Д.К.: Протиріччя та протистояння є в будь-кому суспільстві. Справжнього протистояння у нас нема, ще не почалось. Певною мірою є протистояння в бізнес-еліті. Розумієте, найжорстокіше протистояння завжди між конкурентами, ніж між ворогами. З ворогом є можливість домовитись, а от між конкуренти домовитись неможливо. Чому більшовики більш ненавиділи близьких до них есерів ніж монархістів? Чому Янукович не любить Юлю більше, ніж яких-небудь страйкомівців? Бо страйком йому – не конкурент.

Протистояння не почалося, його всі тільки очікують…

Андрій: Чи брали Ви участь у перепохованні Василя Стуса в Києві?

Д.К.: Я брав участь у перепохованні Стуса в Києві; це все було дуже давно.

Анонім: Яка зброя, на Ваш розсуд, є найшляхетнішою?

Д.К.: Безумовно, «біла» зброя є найшляхетнішою. Людина, з пістолетом, що стріляє гумовими кулями – лох. І це є церковна позиція. Згадаймо, люди, які використовували вогнепальну зброю колись піддавались анафемі. І це правильно!

Всі наші уявлення про шляхетне і прекрасне в людських стосунках сформовані за часи середнього феодалізму. З тих пір нічого  не помінялось, з тих пір в цю сферу нічого іншого в цю сферу не внесено.

РобоКоп: Если б сейчас снова начались военные действия в Абхазии, то на чьей стороне Вы сейчас предпочли бы там повоевать? И почему?

Д.К.: На грузинському боці, безумовно. Взагалі я вважаю, що нам потрібен постійний фронт на Кавказі, щоб не було фронту в Криму. І в тому нам ближча позиція Грузії, бо Грузія – наш природний союзник на Кавказі. Так само, як Росія – природний союзник для Абхазії.

Іван: Чи не вважаєте Ви розумним кроком закликати ВСІХ аби проголосувати за ОДНУ найрейтинговішу опозиційну партію (не скажу, яку)?

Д.К.: Опозиційні парті все рівно не об’єднаються та не підуть на вибори разом. Я би взагалі не думав би серйозно про перспективи виборчого процесу. Бо виборча демократія – це лайно. Все, що може змінити Україну на краще знаходиться не в партіях, а на кухнях і в підвалах. Один насправді гарний страйк ( а в нас ще ніколи не було справжніх страйків). Потрібен гарний загальногалузевий страйк, який в змозі зробити більше, ніж перемога на виборах опозиції. Коли настане час, все буде визначати не кількість депутатів в парламенті, а кількість бійців на вулицях.

Евгения: А что с поэзией? Вас отчего-то принято считать теоретиком партизанской войны, бунтарём, провокатором, проповедником... кем угодно, только не тем, кто Вы есть - поэтом.

Д.К.: Так, я дійсно – поет-романтик. Але проблема в тому, що крім нас з Євгенією ніхто більше всерйоз до моєї поезії не ставиться. Одна надія – на прийдешні покоління (посмішка)

Поярко: Що ще з Україною має зробити Янукович, аби всіх від нього нарешті знудило остаточно?

Д.К.: Справа не в Януковичі – якби він став президентом років 10 тому, то нам би він здавався зовсім не поганим. Справа в тому, що тепер ми змінились. І в цілому ненависть до влади в Україні наростає, до влади будь-якої…

Згадую візантійську легенду.  Одному настоятелю монастиря біля Лахернських воріт наснився Христос. І настоятель спитав: «Господи, а чи насправді немає влади як не від тебе?» На це Спаситель сказав, що саме так. А чому ж тоді, спитав настоятель, нами править цей злий тиран Фока? А від того, відповідає Христос, що я не зміг знайти для вас гіршого.

Нам поталанило більше: Віктор Федорович – не найгірший для нас варіант.

Ирина Киев: Дмитрий, удовлетворены ли Вы своей ролью в истории с букетом цветов, которые студентка НАУКМА сунула в лицо министру Табачнику, и планируете ли Вы ещё подобные акции?

Д.К.: Я знаю Дарину Степаненко, вона  дуже гарна і розумна дівчина, мужня… але я, нажаль, не брав в участі в організації цього заходу. Ну, і взагалі-то, зараз мені бити міністра по обличчю квітами – це по віку вже якось не личить.

Якби її посадили, ми би кинулись їй допомагати та витягнули б її. Але в організації того я не брав жодної участі.

Ярик-син: Якщо Юля (Тимошенко) та Ганна (Лисиця) колись побачаться на зоні, як вважаєте – порозуміються, потоваришують? А з ким поруч було би комфортно за гратами Вам?

Д.К.: Добрий хлопчик!.. Слава Богу, що Ганна «Лисиця» не сидить і, думаю, що вона не буде присуджена до ув’язненя.  А Юля?.. Я з повагою ставлюся до неї. Вона, дуже мужньо тримається і поводиться, як ранні християни. А ті брутальною лайкою зустрічали вироки суддів…

А якби сталося таке нещастя, що я опинився би на зоні, тоді мені було би комфортно якби поруч зі мною опинились всі мої вороги.

Ольга: Для Вас лично слово «экстремизм» имеет положительное или отрицательное значение?
Д.К.: Екстремізм залежить від відстані, на який я від нього знаходжусь. Якщо він відбувається в моєму під’їзді – ставлюсь негативно, а якщо, скажімо, десь на Печерську – то позитивно.

Шахіденко: А Вам не спадало на думку, що варто очікувати того, що невідомий солдат невдовзі прийде по Вас і ця зустріч не буде приємною?

Д.К.: Кожній дорослій людині варто очікувати такого роду неприємнощів. Я буду сподіватися, що буду вбитий в груди, не в спину… в

Інга: Ви часто почуваєте себе просто хлопчиком, якому нудно?

Д.К.: Коли чоловік перестає бути хлопчиком, він перестає бути чоловіком. Інга вгадала – мені нудно серед дорослих.

Георгий: А на спор свои усы сбреете? Что должно быть предметом спора для этого?

Д.К.: Я ношу вуси спеціально. Тому що коли доведеться ліняти, я їх поголю  і мене ніхто без них не впізнає…

«Багнет»