Передплати газету "Братство"!
Наш індекс 09773
|
01.02.2006 | Сестра Надія
Попереднє судове засідання у справі активістів БРАТСТВА
Абсурд. Некерована, корумпована, пригодована владою система. Найгірше, що невідомо, як із нею боротися.
Підходимо до Шевченківського суду. (Дикувато звучить. Шевченка судять, чи що?) Там уже повно міліції. Деяких знаємо в обличчя. Серед ментів - жінки. Це щось новеньке. Жартуємо: це щоб ми, дівчата, не казали, що нас б'ють міліціонери-чоловіки. При нашій появі кривляться: знову БРАТСТВО, паркани всі навкруг порозмальовували...
З журналістів - 5 канал та декілька печатних видань. Беруть інтерв’ю у Дмитра Олександровича, у наших хлопців. На снігу великими літерами пишемо "Свободу БРАТСТВУ", малюємо лабаруми. Брати й сестри з Лаври під проводом баби Люби співають акафісти. Тим часом суд уже почався, на першу частину деякі з нас не потрапили.
Засідання тривало недовго, хвилин 20. Як завжди, суддя вийшла до нарадчої кімнати - радитися сама з собою. Як дізналися пізніше, вона тим часом вирішувала адміністративні справи (хоча за їхнім законом, взагалі не мала права з ким-небудь розмовляти). Мабуть, чекала вказівок згори, чи що.
В темному закутку біля зали ховався беркут. Зала була надто маленька. Приміщення навмисне виділили крихітне, щоб поменше людей приходило. Втім, ми потіснилися і таки влізли. Журналістам, як завжди, зйомку заборонили.
Повний атас настав, коли зайшла баба Люба зі своїми. Хрести, хоругви, ікони. Бабусі, шукаючи вільного місця, намагалися сісти в крісла судді та прокурора. Ото зраділа б суддя, якби зайшла в той момент.
Ані в’язнів, ані адвокатів не ознайомили з матеріалами справи. Строк перебування під вартою добіг кінця ще 31 грудня. Тобто вже місяць (!!!) наші брати сидять просто так. Навіть без санкції суду. Ну добре, ми не визнаємо закону. Але чому ВОНИ його не визнають? Адвокати вимагали, щоб хлопців звільнили, і надали час для ознайомлення зі справою. Казали, що такого свавілля не бачили навіть у найглухіших районах.
Поки читався вирок, ми стояли, затамувавши подих. Клопотання адвокатів було відхилено. Суддя ж - посилаючись на закон (аж дивно) - вирішила передати діло назад у прокуратуру. Щоб наші могли-таки ознайомитися з ним.
Судові рішення - це щось заплутане і взагалі таке, що не піддається розумінню нормальної людини. Ми думали, що виграли цього разу. Але більш просунутий Аттіла почав скандувати "Ганьба!" Звісно, його підтримали. Вже на вулиці адвокати пояснили, в чому справа. Пояснювали довго. Суть в тому, що наші не вийдуть. І до наступного суду - мінімум два місяці.
Хочеться лаятися. А треба молитись. Сподіваюся, Господь допоможе. Тому що більше допомоги чекати нема звідки.
|
|
Форум
Це і воно
Філософія смути
