 |
 |
  |
|
 Форум
Партнери
Написати
листа |
 |
|
|
|
|
|||||||||||||||
Передплати газету "Братство"!
Наш індекс 09773 |
11.01.2006 | Олексій Середюк Персони Града-ІІ
Ми продовжуємо знайомити читачів із наступними кандидатами на посаду міського голови столиці. Ворогів треба знати в обличчя, враховуючи, що кожен із них найближчим часом планує перетворити Київ на свою присадибну ділянку, а киян – у вільнонайманих робітників. Отже, Мартиненко Микола Володимирович. Людина відома й поважна. Свого часу став депутатом Верховної Ради по 21-му округу Волинської області (як ви вже зрозуміли по географічному показнику, активно косить під україномовного патріота). Мав монополію на постачання ядерного палива для атомних станцій України. Звідси й гроші на подальшу розкрутку. Зараз очолює фракцію Народного Союзу „Наша Україна” у Верховній Раді, голова Київського штабу “Нашої України”. Для Гаранта свій в дошку пацан. Микола Мартиненко кокетливо, як дівчинка, віднєкується на запитання чи братиме він участь у мерських перегонах. Пресі ж повідомив: “Про свої плани щодо участі у виборах столичного мера я досі нічого не казав, тільки читав у пресі. Щодо кандидата на посаду київського голови від “Нашої України” жодного рішення не приймалося. Це має бути колегіальне рішення партії”. В той же час простежується повна мобілізація фінансів та активізація політтехнологів і домовленостей. Київські вибори для Мартиненка з технологічного боку буде забезпечувати відомий україно-російський політолог та політтехнолог - Сергій Гайдай. Його команда, яка розмістилася у комфортабельному офісі на Глибочицькій, з серйозним (багатомільйонним) початковим фінансуванням, вочевидь, намагатиметься поєднувати у Мартиненку образ представника влади та водночас “третьої сили”. Останнім часом Микола Мартиненко посварився зі ще одним претендентом на крісло Сан Санича – нардепом Володимиром Бондаренком. Причина сварки достеменно невідома. З одного боку разом робили помаранчеву революцію, разом клялись у вірності Гаранту. З іншого… Ходять чутки, що причина сварки між колишніми соратниками є заздрість. Не дивно. Адже Володимир Бондаренко під час помаранчевого перевороту рулив київським штабом. А по завершенню його кинули як… хлопчика. Не довго думаючи, Бондаренко вирішив йти на вибори. І перемогти. Принаймні, таку можливість передрікають йому надзвичайно великі амбіції. Володимир Бондаренко. Минуле кандидата проходило в райкомах комсомолу й Компартії міста Києва, у Ленінградській райраді столиці. Був головою колишнього Ленінградського району міста Києва. Зараз те, що залишилося від району, розгрібає Мазепа. З 1990 року був депутатом Київради. З тією ж комсомольською підтримкою став начальником управління в Київміськадміністрації (1991-1992), з 1992 по 1996 - начальник відділу маркетингу Київнафтопродукту. За тим - заступник міністра юстиції. Просувався завдяки “даху” та підтримці Івана Салія. До міської адміністрації Києва, звідки його виперли, Бондаренко ставиться дуже вороже: проплачує все можливі пікети, багато виступає в Верховній Раді, вимагаючи розправи над Олександром Омельченком. За вірність Ющенкові Володимиру Бондаренко намагались спалити авто. Проте, історія темна, позаяк ні власник, ні авто не згоріли. Ходять чутки, що Бондаренко невправно поводився з каністрою, або для понту сам пошкодив новеньку “Опель-Омегу”. З дивацтв кандидата Бондаренка можна відзначити його завзятий патріотизм і нездорову симпатію до помаранчевого кольору. Занадто вже легко він зрадив своїм лівим переконанням. З Бондаренком та його родиною пов’язують кілька невеликих столичних фірм. Зокрема фірми з вивозу сміття. Наступний кандидат - Михайло Поживанов. Колишній член Ради «Партії Реформи і Порядок» та заступник Олександра Омельченка, нині народний депутат України. Поживанов швидше кандидат “технічний”, ніж реальний. Іван Салій - колишній міський голова Києва, який знову прагне „взять бразды правления” столицею до своїх рук. Також колишній заступник Олександра Омельченка, колишній заступник міністра транспорту Кирпи та активний учасник помаранчевої революції. Саме він організував захоплення залізничного вокзалу у критичний для Майдану час. Як бачимо, за це, замість перспективи потрапити на Лук’янівку, чолов’яга мітить в мери. Людина прутка і слизька. Стимулом для Салія служать комплекси і образи на колишнього шефа Омельченка. Непоганий кулуарний гравець. Такий собі сірий кардинал, якому набридло бути сірим. На окрему увагу заслуговує такий виключно київський політичний проект як “Європейська столиця” Лева Перцхаладзе. Цей проект має достатньо фінансових та організаційних ресурсів для участі у виборчій компанії. Проте, сміливо можна говорити, що досвіду такої роботи ані у партії, ані у самого Льва Ревазовича поки що немає. Цілком ймовірним виглядає запуск вже апробованої на минулих виборах технології: збір під єдиним брендом, як під парасолькою, колишніх кандидатів-мажоритарників (по міським та районним округам) та їхня підтримка (організаційна та фінансова). Володимир Яловий – цікавий персонаж. З 1999 року по теперішній час - заступник міського голови та секретар Київради. Голова Київської міської організації Української партії “Єдність”. В червні 2005 року на засіданні Центральної Ради „Єдності” був обраний виконуючим обов’язки голови партії. Вся операція з його призначенням була явно влаштована його шефом Омельченком задля страховки. Людина явно страждає комплексом неповноцінності і ностальгією за минулим. Зокрема, фанатіє від орденів, медалей і грамот. В його колекції є нагородження орденом “За заслуги” III та II ступенів, Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, Почесною Грамотою Верховної Ради України. Присвоєно почесне звання „Заслужений працівник промисловості України” (2001). Останнє - найсмішніше, позаяк Яловий не працював в принципі з 1983 року. Напевно, під час перегонів буде будувати свою виборчу компанію як великий пролетар, а агітплакати будуть зображати кандидата в робі і з лопатою. Як Ленін з колодою. Загалом слід очікувати на веселі перегони. По вищезгаданій публіці та тій, про яку ми писали в минулих номерах, видно, що конкуренти солідні і грошей (ще є час докрасти) мають достатньо, аби повеселити кожного з нас, дати роботу на вибори всім студентам, зробити виторг друкарням, засмітити всі поштові скриньки міста. Знаково, що всі кандидати з одного помаранчевого табору. І, можливо, то добре, що жулики не можуть поділити кістку, що впала їм на голову від американських спонсорів. Але той факт, що справжня опозиція не має жодних шансів навіть на таку-сяку боротьбу, обурює. Сталося те, чого ми боялися. Помаранчева влада - помаранчева опозиція. Помаранч forever! Персони Града-І |
 вул. Грушевського 16, 2-й поверх Щочетверга о 19:00  вул. Грушевського 16, 2-й поверх Щосереди о 19:00 
  Це і воноВойна
в толпе Філософія смути Поезія брата Доктора
П’єса "Упиряки, або Мудаки при владі." Дневник Нео |
|||||||||||||
|
© 2003-2005, БРАТСТВО
Думки авторів ніколи не поділяються редакцією. Передрук матерiалiв заохочується з посиланням на http://bratstvo.info |
|||||||||||||||
 |
|
||||||||||||||
