 |
 |
  |
|
 Форум
Партнери
Написати
листа |
 |
|
|
|
|
|||||||||||||||
Передплати газету "Братство"!
Наш індекс 09773 |
20.07.2005 | Володимир Ущаповський Іслам у серці Європи
Для поліції, служб безпеки та “просунутих” журналістів не є новиною те, що у Празі та Будапешті ринок збуту наркотиків контролюють араби. І досить впевнено. Декілька спроб місцевої, російської та української мафій узяти під контроль прибутковий бізнес отримали несподівано рішучий опір. Росіяни переключилися на зброю, українці - на повій. Розбірки з чеченцями відбулися без стрілянини й вибухів. Місцеві поліція і спецслужби, налякані “розгулом демократії”, на відміну від російських, не впливають на ці процеси. Собі дорожче! Нехай краще “розгулюють” наркотики, а ніж агентів будуть звільняти зі служби за “порушення прав людини” та “переслідування національних меншин”. Також велику роль відіграє у цій справі легальний аспект та середній бізнес вихідців з арабських країн і частково - з Середньої/Центральної Азії (Афганістан, Пакистан, Іран). Всі вихідці, котрі мають свій бізнес, відраховують відсоток на революційну боротьбу ісламу та його поширення по Європі й далі по всьому світу. Так, ці країни багато в чому відстали від Європи та Америки. Вони не будують своїх літаків, кораблів, автомобілів, адже мають намір придбати все це разом з Європою і Америкою шляхом поширення ісламу - у військовий чи мирний спосіб. “Мирний” полягає у постійному розселенні по всьому світу осіб з ісламським віросповіданням. Вони закріплюються на місцях, як громадян інших країн, проживають організованою замкнутою спільнотою, в котрій відіграють вирішальну, керівну роль зовсім не ті, хто домігся якихось успіхів у країні за критеріями західної цивілізації. Цінності чужих світів потрібні ісламістам лише як трофеї. Організована солідарна меншість завжди має можливість визискувати навколишнє середовище. До речі, ісламісти не деруть зі своїх одновірців “сім шкур”, як це роблять наші бандити, або навіть і правоохоронці, не кажучи вже про податківців. Цікаво й те, що тактика арабів суттєво відрізняється від тактики чеченців, у котрих на першому місці теж стоїть “дерибан”, а потім - будь, що буде. Араби завжди дбають про майбутнє, адже боротьба й поширення ісламу - справа довготривала і вимагає ретельності й неквапності. Багатьом землякам, що переїхали до західних країн, живуть у спільноті і зарекомендували себе як помірні виважені люди, не схильні до марнотратства, надають (навіть без прохань) суттєвий безвідсотковий кредит на відкриття своєї справи у так званому гуманітарному фонді (або інноваційному, або ще якому ісламському “фонді”). “Розкрутивши” справу (наприклад, кафе, крамничку чи майстерню), індивід починає відраховувати кошти у цей фонд. Тоненькими струмками стікаються подібні кошти до вказаних спільнот. Крім того, спільнота може надати притулок, легалізацію тому чи іншому борцеві за віру, місце роботи тощо. Система захисту від зазіхань усіляких інших угруповань діє безвідмовно. Захищати “достояніє республіки” - це справа віри. Тому ті, хто не дає дихати “своєму” бізнесмену - гинуть одразу ж. І це не є “триманням даху”, як може дехто зауважити. За відбиття “наїзду” бандитів ніхто не буде вимагати “окремої плати” на “покриття витрат” (набої, вибухівка, бензин тощо). Просто всі роблять одну справу. Такій системі, як не дивно, важче прижитися в країнах з високим рівнем корупції. Непомірні апетити чиновників Росії, України та інших екс-радянських республік, котрі душать бізнес навіть своїх громадян, певним чином перешкоджають й розвиненню бізнесу вихідців з ісламського світу. Тому в країнах західних демократій, де вільніше дихати всім, ісламісти розвивають свою базу ширше, надійніше. Це не означає, що ми повинні плекати своїх здирників. Навпаки, єдиним рішенням може стати здійснення на нашому власному рівні антиноменклатурного повороту у житті суспільства. Ми повинні актуалізуватися як спільнота, вочевидь на ментальне близьких нам ще не зовсім забутих християнських цінностях. Роль чиновника, бюрократа, поліцая повинна бути зведена нанівець. Це й так уже не є почесним у суспільстві. Деякі моральні підвалини ми вже маємо. Випрацювалося стійке негативне ставлення пересічного обивателя до міліціонера, податківця, митника, чиновника. Цей моральний настрій треба плекати й розвивати, виводячи його на новий рівень. Така істота не повинна царювати. Вона має прислужувати тому, хто справді робить справу власними руками, сприяючи поступові суспільства. Не потрібно навіть убивати усіх цих ненажер. Варто лише плюнути їм у вічі: раз - там, раз - сям. Хоча, певна річ, хірургічний спосіб оздоровлення суспільства є найдієвішим. Призначення чиновником повинно сприйматись як покарання, як вираз народної зневаги. Вони мають бути справжніми слугами народу, тобто і служити йому, і ще більш прислужувати. Якщо ми не зламаємо нинішнього порядку речей, ми всі скоро опинимось у рабстві цієї поліцейсько-чиновницької системи. Саудівська Аравія та невеликі країни Перської затоки, певним чином добилися у себе викорінення чиновництва, як класу, завдяки існуванню (на вищому шаблі його розвитку) феодального суспільного устрою. У них є панівна династія, яка керує всіма процесами суспільства шляхом безпосереднього зв’язку зі своїми підданцями, котрі є членами актуалізованої спільноти, - такої собі великої сім’ї монарха. Який зразок актуалізованої спільноти найбільш адекватний Україні? Монархія чи феодалізм, Запорозька Січ чи республіканство, демократія - охлократія - лохократія?.. Визначати доведеться емпіричним шляхом. Чи зможе український народ виконати таку історичну місію? Досі це йому не вдавалося. Та хто знає?.. Як будемо жити далі?.. Про Росію сказав Михайло Лєрмонтов: “Прощай, немытая Россия, Страна рабов, страна господ, И вы, мундиры голубые, И ты, им преданный народ”. Про Україну сказав Євген Маланюк, сотник УНР: “Хто ґвалтував тебе?!.. Безсила, Безвладна, п’яна та німа Неплодну плоть, убоге тіло Давала кожному сама! Містерія чужих історій Та сльози п’яних кобзарів. Всією тучністю просторів Повія ханів і царів!” Це про Вас, полтавські селяни, вчителі й бібліотекарі. Це про вас, панове офіцери Генштабу і Міністерства оборони, це про вас, панове професори й академіки, це про вас, одеські гендлярі, це про вас, закарпатські гукани-“правоохоронці”, це про тебе, українцю (хоч суржиковий, хоч расєйськомовний)!.. |
 вул. Грушевського 16, 2-й поверх Щочетверга о 19:00  вул. Грушевського 16, 2-й поверх Щосереди о 19:00 
  Це і воноВойна
в толпе Філософія смути Поезія брата Доктора
П’єса "Упиряки, або Мудаки при владі." Дневник Нео | |||||||||||||
