Братство

22.05.05 | Дмитро Корчинський
Вербна неділя

Христа зустрічають пальмовими гілками при вході в Єрусалим. За кілька днів ті ж самі люди, з іще більшим завзяттям, вимагатимуть, аби Його розіп’яли.

Популярність нічого не варта. Ті, хто має сякий-такий життєвий досвід знають, що любов і захоплення в одну секунду перетворюються на страх і ненависть.

Працювати над тим, аби здобувати політичну популярність, піклуватися про те, яким чином ми виглядаємо в очах ближніх - не варто взагалі. Це дуже ненадійна інвестиція. Якщо чудеса не допомагають утримати популярність, то не допомагає взагалі геть нічого. І тому, важливе в цьому житті тільки одне – яким чином ми виглядаємо в очах Бога. Треба здобувати популярність серед ангелів. Серед людей – нецікаво.

Найкраща держава тогочасного світу не прийняла перших християн, розпинала їх і мучила попри те, що їхня позиція від початку не була агресивною. Проте Рим був чесним. Він казав прямо: Ви повинні вклонитися ідолу, або померти.

Наша держава, як і всі інші, не є християнською державою. Це - язичницька держава. Помаранчевий режим відрізняється від попереднього більшим лицемірством. Для цивілізації лицемірство – це дуже важливий інструмент панування. І ми можемо співіснувати з цим суспільством тільки якщо самі будемо лицемірними, тобто, не християнами. Варто лише почати жити за вірою, як ми негайно вступаємо в суворий конфлікт зі Світом, і на це потрібно йти, якщо ми маємо своєю метою Царство Небесне, а не демократію земну.

Християнин завжди має складні стосунки з державою, бо він завжди заважає державі. Той, хто не дратує менеджера світу цього не подобається Цареві Небесному. Християнин перебуває у пустелі, або у хрестовому поході. Перебувати в конторі він не може. Допустимо підкорятися законам держави або проти них бунтувати. Заборонено лише забувати, що закони – це правила тюремного розпорядку. І що наше завдання – підкопати стіни тюрми.

Суспільство будується навколо світських церемоніалів, світських канонічних текстів, світських суспільних інститутів і державних установ. Насправді у світі людей немає нічого нейтрального. Менеджер світу цього – сатана. Світські установи – установи сатани. Наше суспільство має формуватися навколо святої літургії.

БРАТСТВО – це в першу чергу ті, хто разом причащаються. Вас кілька чоловік і ви зібралися у себе в місті заради БРАТСТВА. Починати треба з молитовного зібрання. Люди, які моляться разом – є найкращою тактичною одиницею.

Далі необхідно знайти священика, який буде творити для вас літургію. Більшість священиків, нажаль, не є гідними людьми. Вони не живуть службою, а заробляють нею на життя. Нам потрібен священик, який піде разом з нами до тюрми. Літургію він має відправляти так, як служать перед боєм, даючи причастя, як ліки від страху. Тобто все має бути суворо і енергійно. Не канючити. Допустимо, щоби проповідь замість священика виголошував керівник осередку БРАТСТВА, або той, кого він призначить. (До служби потрібно обговорювати проповідь зі священиком, щоб не впадати в єресь). Якщо гідного священика не вдається знайти на місці, треба домовлятися з Києвом, про приїзди кого-небудь з братських святих отців. В разі відсутності священика, в неділю всі збираються на спільний молебень, після якого все одно виголошується проповідь і далі спільна трапеза, під час якої обговорюються плани, тактика, питання віросповідання.

У БРАТСТВІ не можуть перебувати люди, які вважають за можливе виказувати страх. Тобто ті, хто разом з усіма не кидається в бійку чи пасує на допиті; ті, хто не проявляє абсолютної солідарності зі своїми братами; ті, для кого керівництво БРАТСТВА не є найвищим авторитетом. Тобто серед яких нашим ворогам легко здійснювати „роботу на разобщение”.

Амінь