Братство

19.09.2005
В Ім’я Отця і Сина і Святого Духа

Невже Христос втомився і не перейшов кордону тисячоліть?

Коли дев’ятнадцятилітня дівчина з автоматом „Галіл” ходить іудейською пустелею вздовж йорданського кордону, вона знає, що тут щойно перед нею проходив Мойсей. Вона ступає в його сліди. Коли підліток з зеленою пов’язкою на лобі закидає чергову міну у ствол взводного міномета, він зазвичай влучає, тому, що за коректувальника у нього Аллах.

А чи здатен Христос коригувати мінометний вогонь? А допомагати в банківських операціях?

Я був у Святих місцях, у Палестині, і мені коштувало великих зусиль викликати в себе благоговіння. І не тільки тому що я, (як і всі інтелігентні люди) дивлячись на ікону Діви Марії, бачу очі Мадам Блаватської.

Уявляючи сумарний національний дохід країн, що вважають себе традиційно християнськими, я гадав, що до ясел, де Марія повивала Ісуса, спускатимуся діамантовими сходами. Я очікував бути приголомшеним величчю Храму Гробу Господнього, яка створюється дорогою роботою та коштовними матеріалами. І що я побачив? Убогість. Бляшані прикраси. А ясла, де лежало Божественне Немовля, завішані ганчіркою, яка не пралася років з п’ятдесят і цінна, хіба що, своїм антикварним брудом.

Історичний факт існування Храму є найважливішим спогадом єврейської душі ще й тому, що Ірод Великий збудував його як найбільшу споруду античності (принаймні, євреї так вважають). Розміри каміння, покладеного у фундамент Стіни плачу, вражають ще й досі. Мені приємно повідомити християнам, що найпомітніша споруда в Єрусалимі – це мечеть Омара.

Після Кримської війни святині були поділені між християнськими конфесіями. Чомусь найсмачніші шматки дісталися грекам і вірменам.

Грекам дісталася й частина Храму Гробу Господнього, де містяться могили ієрусалимських королів (їх завжди ховали біля підніжжя Голгофи). Греки повикидали надгробки й розташували на могилах сидіння так, щоб місця поховань не були помітні. Бажаючі можуть посидіти на кістках Готфріда. І це треба було латинянам у 1204 році вправлятися у своєму безглуздому гуманізмі? Міжконфесійна війна може бути закінчена із завершенням однієї з конфесій. Поділивши Храм Гробу Господнього греки, вірмени, копти та францисканці не могли вирішити, кому дістанеться привілей відкривати та зачиняти церковні двері. Рішення було прийняте соломонове й символічне. Привілей віддали мусульманам.

Я бачив цього мусульманина-завгоспа. Він підпрацьовує ще й тим, що за невеличку платню проводить охочих до каплички над самим Гробом поза чергою. Коли черга, буває, обурюється, він кричить, що зараз всіх вижене й зачинить двері.

Десять років тому християнами були 70 відсотків мешканців Віфлеєму. Але Христос втомився, і сьогодні там 70 відсотків мусульман. Не будемо брехати собі: віротерпимість можлива лише через віробайдужість.

Обнадіює те, що сто років тому іслам теж був лише елементом побуту. Ніхто (окрім полковника Лоуренса) не повірив би, що іслам зможе стати прапором. Проте, до чого такий пафос при описанні настільки неактуальних речей? Абсолютне завжди буде викликати деякий інтерес, проте, конфесії вже – антикваріат. Що робитимуть Христос, Мухаммад та Мойсей у новому столітті?

Справа в тому, що на межі століть людство живе у світі з надзвичайно складною системою саморегулювання та саморозвитку. Сто років тому суспільство розуміло себе, принаймні, наполовину. Двісті років тому суспільство себе відчувало. Сьогодні суспільні форми, механізми не лише відчужені, вони не осмислені. Вони не зрозумілі, не осягнені, не відчуті.

Фінанси становлять іншу якість порівняно з тим, що вони становили тридцять років тому. Зміни в цій сфері настільки швидкі, що на світі добре, якщо є кілька сот фахівців, які розуміють, в чому тут справа, які відчувають тему. У зв’язку з цим людина знову позбавлена можливості раціонально здійснювати історію. Якщо вибір все ще можливий, то він можливий лише у вищих міркуваннях. Лише з точки зору вічності.

Релігії будуть творити двадцять перше століття попри технології. Бог не менший за суспільні механізми та він не відчужений. Тому надзвичайно важливо те, що ми – християни, і хто відкриває нам вхід на Голгофу, і чи повернуться мароніти до Південного Лівану.

Коли прийде час пристосовувати фондові біржі та галузеві банки під молитовні, все ж таки бажано, щоб угорі там чіплялися хрести, а не півмісяці.