Братство

02.02.2006 | Департамент пропаганди БРАТСТВА
Інтернет-конференція з Дмитром Корчинським 25.01.06

25 січня 2006 року на форумі сайту БРАТСТВО.info відбулася Інтернет-конференція за участю лідера БРАТСТВА Дмитра Корчинського. Ми не обтяжені необхідністю подобатися виборцям, тому дозволяємо собі говорити правду.

Д.К.: Слава Ісусу Христу!

Чи йде Братство на вибори? Були повідомлення в Інтернеті про створення блоку з анархістами. Але нема відомостей про його реєстрацію.

Д.К.: Братство не балотується до ВР. Ми й справді були домовилися про блок з Союзом Анархістів і навіть провели спільний з’їзд на Замковій Горі у Києві. Було багато вогню. Все закінчилося пожежними машинами. Потім за старовинним анархістським звичаєм, ми сіли випити горілки. Брати анархісти пригадали свої принципи(ігнорувати державні органи), ми згадали, що всі світські органи влади є підструктурами князя світу цього, отже мають сатанинську природу. Окрім того стало дуже жалко грошей на заставу(близько 170 000$, між іншим!). Отже, ми вирішили, що приходити до влади через демократичні вибори – це поганий смак.

Пан Корчинский! Не могли б вы объяснить, почему анархисты с Вами баллотируются. Ведь суть анархии - не признавать никакую власть, а сами туда идут? Что ж это за "анархисты", которые идут против своей идеи?

Д.К.: Ви маєте рацію! Вони збиралися піти на неприпустимий компроміс із системою. Але потім попіл Махна достукався до їхніх сердець. Їм стало соромно. І нам стало соромно. І ми вирішили, що «пролетарій інакше як з бомбою до парламенту не зайде».

Дмитро Олександрович! Прокоментуйте, будь ласка, перехід Тимошенко до опозиції!

Д.К.: За українським звичаєм опозиція формується з бувших прем’єрів. Якщо Ви станете коли-небудь президентом, то знайте, що призначаючи нового прем’єр-міністра, ви призначаєте собі майбутнього опозиціонера. Окрім того, Ю.В.Т., висловлюючись мовою сучасних психологів(хоча вони всі жуліки) має певний «патерн поведінки».

Свого часу дніпропетровський бізнесмен Пінчук пригрів молоду перспективну панночку, пустив її до бізнесу і здуру познайомив її з Павлом Лазаренком. Пройшло небагато часу і Юля з Лазаренком організували травлю Пінчука. Згодом, вона боролася разом з Кучмою проти Лазаренка. Потім другим номером у Ющенка проти Кучми. Тепер проти Ющенка. Юля з усіх помаранчевих найбільш талановита і сильна особистість. А вони вирішили засунути її вже навіть не на друге, а на шосте місце. Звісно, вона збунтувалася.

Добрый день Дмитрий! Очень интересна ваша позиция относительно русского народа. Вчера вы считали его своим врагом, сегодня уже назывете братским. Ваша вчерашняя позиция полностью играла на руку запада. Сегодня же вы призываете к борьбе с глобализмом и англо-саксонской тенью. Где же истина? Где истинное лицо Корчинского? Растолкуйте простолюдину.

Д.К.: Я завжди любив наших нещасних братів росіян. Ми контактуємо і по мірі можливості співпрацюємо з російськими екстремістськими організаціями десь з 1993 року. Спитайте в Лімонова, Івана-Сухаревського та інших. Вже років п’ятнадцять я підтримую знайомство з Дугіним і дуже це ціную. Нажаль, політична необхідність іноді ставила нас на різні боки фронту.

Ви, безумовно, знаєте, що історія зазвичай рухається кривими шляхами. Наприклад, московські князі збираючи докупи руські землі користувалися допомогою татар. Їм теж дорікали рязанці, володимирці, новгородці (подібно до того, як Ви сьогодні дорікаєте мені). Скажімо на Куліковському полі у Дмитра Донського була татарська кіннота, а в Мамая рязанська піхота.

Політика! – мать її за ногу!

Чому саме на вибори з "Союзом Анархістів?" Можливо, краще було б блокуватись з більш суттєвими силами?

Д.К.: Для проходження у Раду треба 3 % голосів. У нас приблизно 35 мільйонів виборців. Тобто 3% - це МІЛЬЙОН голосів. Дуже тяжко і практично неможливо буде набрати самостійно або в такому суперечливому політичному союзі таку кількість голосів.

Для «більш суттєвих сил» ми дуже незручний союзник. Це все солідні номенклатурні дядьки. Їм в їхніх списках зовсім не потрібна шпана. По-перше, виборець не так зрозуміє. По-друге, як каже мій приятель Андрій, для бариги працювати з бандитами це все одне, що травити зайця вовчою зграєю. Ніколи не знаєш на кого вовки кинуться: на зайця чи на тебе. Тобто шлях для співпраці з перспективними політичними баригами для нас був закритий. А анархісти, принаймні, симпатичні та веселі хлопці. Ні в них, ні в нас не було жодних перспектив подолати виборчий бар’єр.

Почему вы выбрали путь "политического авангардизма"? Вроде бы все хорошо, акции, протесты. Но эти действа не делают политики. Почему вы не напишите отличную программу и не пойдете ломать кости вашим противникам в Раду? Зачем непонятное и, с точки зрения "народной правильности", - нелепое, блокирование с анархистами? Сама позиция "андеграунда" не делает современной политики... Прокомментируйте, пожалуйста, свою позицию.

Д.К.: За умов відсутності влади та грошей єдиною зброєю пролетаріату є скандал, чи як Ви його називаєте «політичний авангардизм». Для проходження в Раду окрім програми потрібні неможливі для нас кошти. За моєю оцінкою найбільш дохлий блок із тих, що подолають бар’єр витратить на вибори не менше 25 млн. доларів. Солідні блоки витратять в п’ять-десять разів більше. Я сам (без Братства) міг би прилаштуватися в тому чи іншому списку і таки пролізти в нардепи. І воно можливо було б варто. Проте я так і не зміг примусити себе зробити для того необхідні зусилля. Щось усередині зупиняє. Може чистоплотність. Може дурість. Мабуть карма така – лишатися на вулиці.

Свого часу ви здійснили марш-кидок до Іраку. Що це було - PR-акція? Адже вас навіть не пустили через КПП нашої, після виводу контингенту, тепер уже колишньої бази "Дельта", і фактично уся роль цього бліц-візиту звелася тільки до того, що ви дали комусь із миротворців свій мобільний зателефонувати додому. Ну, ризикували, наражаючись на небезпеку, витратили свої (чужі? пана Гурвіца?) кошти на виснажливу дорогу? Що і кому доказали-довели?.. Якої думки взагалі про перспективи української присутності в Іраку після остаточного згортання нашої військової місії в цій країні?

Д.К.: Мені пощастило побувати в Іраці двічі. Перший раз коли ще тривала американська операція. Ми поїхали разом з Гурвіцем і журналістом Чайкою. Добралися лише до Басри (це південь). Страшенно цікаво було подивитися зблизька як функціонує американська (і британська) військова машина і поспілкуватися з шиїтами. Формальним приводом була необхідність відвідати український підрозділ в Кувейті. Він виявився найбільш секретним об’єктом на Близькому Сході. Нас туди не пустили. А в Іраці в будь-які фронтові британські та американські підрозділи пускали без проблем.

Вдруге я потрапив туди позаминулого літа. Ми поїхали разом з нашим братом Олесем Янчуком (який нині навіщось марнує своє життя в одеському виконкомі) і з найбільш нарваним українським журналістом Бенкендорфом. Ми тинялися по Багдаду та Ель-Куту. Нас цікавили сунітський спротив та організація окупаційних органів влади. Втім, ми також хотіли поглянути на українських миротворців і були приємно здивовані. Очікували побачити переляканих доходяг, натомість зустріли бравих хлопців з хорошим бойовим духом. Звісно, з цих поїздок я спробував зробити трохи пропаганди, проте основний мотив – задовольнити цікавість. Адже в Іраці сьогодні найцікавіше. Після згортання нашої миротворчої діяльності перспектив для України жодних.

Що Ви могли б сказати з приводу деякого передчуття, буцім у повітрі уже назріла величезна бійня (взагалі-то ніким і не бажана). Причому привід для неї буде як завжди, несподіваний, "недоречний і несвоєчасний". І невинних, чи "нє прі ділах", як водиться, також не буде. Як думаєте, буде, чи не буде, і якщо так, то наскільки скоро? А то може вже пора нарізати теплі портянки...

Д.К.: Поділяю ваші передчуття. В Україні вже років п’ятдесят не було жодної гайдамаччини. Це для нас неприродно.

Кар’єру будують і владу крадуть,
Гроші громадять і змови кнують.
Гроші і влада – полова!
Армагеддон – достроково!

Пане Дмитро, скажіть будь-ласка, як Ви оцінюєте діяльність Кирило-Мефодіївського братства у світлі сучасних подій в Україні? Які, на Вашу думку, уроки потрібно винести українським політикам, Вам особисто, з діяльності кирило-мефодіївців? Чи можна провести паралелі між кирило-мефодіївцями і Братством Корчинського? Як відомо, кирило-мефодіївці поділялися на поміркованих та радикалів. До останніх відноситься революціонер Шевченко. Як би Ви сьогодні поділили українських політиків?

Д.К.: Ми, Братство, нащадки Кирило-Мефодіївців. Серйозний культурний ривок завжди несе в собі значний деструктивний потенціал. Поезія небезпечна (якщо це справжня поезія). Влада завжди відчувала це і репресувала поетів. Як поділити політиків? На гірших (яких варто повісити) і кращих (яких, з поваги, допустимо розстріляти).

Скажіть, чому Братство змінило свій політичний напрямок з слов'янського на анархічний? На мою думку, ваші ідеї щодо спільного майбутнього слов'ян, як єдиний засіб вижити, є найбільш перспективними. Зараз всі думки щодо об'єднання слов'ян згуртовані або навколо комуністів ("назад в союз"), яких підтримує старше покоління, і капіталістів-олігархів ("дружба з Росією"), які мають метою підтримання корумпованих торгівельних стосунків з Росією. Але ЖОДЕН з цих рухів не враховує тієї величезної користі, яку принесе слов'янам спільне існування. Ніхто окрім БРАТСТВА не думав про збереження слов'янської ЦИВІЛІЗАЦІЇ, яке можливе тільки у випадку об'єднання народів. Ідеї, що висловлювало БРАТСТВО, були єдиними ідеями, що піклувались про МАЙБУТНЄ слов'ян. Чому ж ви змінили напрямок на анархічний, якщо ваш слов'янський напрямок був такий перспективний?

Д.К.: Анархізм не суперечить ні слов’янству, ні слов’янській єдності. Відмінність росіян від українців в тому, що вони прагнули реалізувати відмінні організаційні «архетипи». Росіяни завжди прагнули до централізації, бюрократії, сильної влади, уніфікації.

Українці завжди були анархістами і знаходили щастя в перманентному повстанні. В минулі часи російські підходи ефективніші. Тому Росія головувала над слов’янами. Проте світ змінився. Скрізь на часі протистояння бюрократії. Немає російської бюрократії, є російська філія бюрократичного інтернаціоналу. Дедалі актуальнішими стають традиційні українські підходи. Для прикладу, жодна ісламська держава не є значним чинником світової політики, натомість ісламістська спільнота(конгломерат громадських рухів та організацій) є значним світовим гравцем. І раніше і зараз ми вважаємо, що слов’яни повинні збиватися до зграї і діяти спільно.

Шановний Дмитро, чи не достатньо вже для України революцій? Кров, війна, смута? Чи то потрібно українському народу? Так, потрібна сильна армія, але у світі панує той, хто володіє інформаційним або фінансовим центром. І цей центр треба перетягати на себе. Зараз нема сильнішої зброї ніж інформаційна. Вона робить революції чужими руками, вона змінює культуру, побут, вона ламає світогляд. Інформаційно-культурний перелом потрібен Україні, а не кров. Сильна духом нація, якої ми ще не побудували. Сильний культурний шар. Де еталон української культури? "Саме українське місто Львів" (там хоч один православний храм є, хоч одна українська будівля)? Вінниця? Черкаси? Донбас? ДЕ цей еталон? Де єдність народу як нації? Це будують? Цього нема.

Так що, потрібна Україні кривава революція? Чи вічна опозиція, яку ви обираєте (тому що ви якось самі пособі)? Може я не розумію вашої позиції, може ви чогось вижидаєте... То пояснить цей, поки що, не дуже ефективний "революційний романтизм", без дій на політичному рингу. Де сенс?

П.С. Як до мене, то я бачу культурний вплив на світ тільки через будівництво нового інформаційно-фінансового центру. Центру знання. Центру з сильним культурним значенням. Тоді світ буде залежним і тягнутися саме сюди. А кров з війною це засоби, яки залишилися у минулому. Новий час прагне нової "зброї", нових засобів.

Д.К.: Виживають ті, хто чинить спротив. Наприклад, серед північнокавказьких народів найбільш чисельний чеченці (найбільш непримиренні). Війна, на жаль, ніколи не вийде з ужитку, аж до останньої битви між силами світла і силами зла, яка відбудеться в долині біля гори Мегіддо (в Палестині). Бунтівливий натовп є осереддям будь-якого західного високоефективного суспільства. Їхні програмісти і фінансисти піднімаються на бунт значно легше, ніж наші шахтарі тому і живуть трохи краще, ніж наші шахтарі.

Згадайте, що нещодавно витворяли французькі докери у Страсбурзі. У нас подібне вважалося б революцією, а в них це черговий невеличкий страйк. А позатим Ви цілком маєте рацію.

Скажите, что нужно сделать, чтобы мирным путём отстранить этих наместников госдепа США от власти?

Д.К.: Не сподіватися на вибори, а створювати разом з нами страйкові комітети. Незабаром на нас очікують серйозні соціальні потрясіння. На той час потрібно, щоб бунтівливі маси були очолені не номенклатурщиками і баригами, а здоровими православними силами. Щоб боротьбу організовували тисячі страйкових комітетів, комітетів самозахисту, братств тощо. Щоб незадоволенням черговий раз не скористалися парламентські партії. Вони всі мріють бути американськими маріонетками. Це найбільш вигідне заняття у теперішньому світі.

Меня интересует вопрос экономический. Как Вы считаете - "точка невозврата" в экономическом сотрудничестве с Россией еще не пройдена? Ведь в военной отрасли Россия уже запустила новые производства. В частности, по производству авиадвигателей. Что могла бы сделать украинская сторона и Ваша организация для того, чтобы сохранить единый производственный комплекс? Ведь иначе, на мой взгляд, Украина быстро превратится в "Большую Хоруживку". Вы согласны?

Д.К.: Згоден з Вами. „Точка невозврата” якщо і не пройдена, то вже близько. Теперішня влада робить все, щоб зруйнувати єдиний виробничий комплекс, закрити для нас російські ринки, погіршити умови українського транзиту, тощо. Безумовно, Україні вартувало б відмовитись від порочних ідей вступу до НАТО та Євросоюзу. Тим паче, що умови для нас дискримінаційні.

Вітаю щиро, шановний Дмитро Олександрович! Нарешті маю шанс звернутися до вас особисто. Прочитав нещодавно ваші книжки. Дуже поважаю Вас за погляди, за Ваші колишні вчинки, за життєву позицію. І ніяк не можу пояснити ваші теперішні дії, окрім одного - Ви продалися, вільно чи невільно. Ви - єдина людина, що намагається створити НАДнаціональну українську ідею, за що вам честь та дяка, адже тільки так можна об’єднати строкату сучасну Україну (і, думаю, йолопи, які Вам платять, навіть не уявляють, що за бомбу Ви під них підкладаєте). Ви - єдиний політик, що намагається дивитися далі свого носа.

Але. З Вашої діяльності настільки прозоро стирчать ФСБшні вуха, що можна лише руками розвести. Нізащо не повірю, що Ви з власного розсуду могли бодай ситуативно об’єднатися з Вітренчихою (хіба що ця пані має такі чесноти, про які відомо лише Вам). Даруйте, але один мій друг, коли я сказав йому - "Корчинський себе ще покаже, він розуміє ситуацію краще інших" відповів мені - "Нехай він спочатку перестане прислужуватися Януковичу". Образливо, але я не міг нічого заперечити.

Дмитро Олександрович, думаю, голод - не тітка, пиріжка не дасть. Братство потребує фінансування - звичайно. Але... якби не Ваша нинішня позиція, я б давно був у Братстві. Моє питання таке - невже навіть Братство не в змозі зараз вести самостійну політику???

Д.К.: З пані Вітренко ми провели два чи три антинатовських мітинги. На цьому наша співпраця припинилася. Їй вона була не вигідна, бо викликала нерозуміння з боку її кримських виборців. Для нас теж не вигідна, позаяк перешкоджала Вам «давно бути в Братстві». Також не можу погодитися з Вашим другом. Я не міг «прислужуватися Януковичу» позаяк не можу йому запропонувати нічого такого, чого б у нього вже не було.

Навесні у нас були ілюзії щодо можливості сколотити єдиний опозиційний блок, безумовно під командою Януковича. Проте він, нажаль вирішив замість того, щоб бути лідером опозиції залишитися після виборів головою поміркованої парламентської фракції. Потім він, нажаль, підписав безглуздий меморандум з Ющенком… Коротше тепер у нас Юля косить під лідера опозиції. Вчинок Януковича зменшив мою віру в людство ще на 17%. Я все одно йому симпатизую (за ці легенди, як він, будучи прем’єром, бив чиновників), але тепер вже здаля. Коротше, вся ця парламентська і навколо парламентська політика – багно. Вся влада страйкомам!

Как вы относитесь к референдуму о принятии русского языка вторым государственным?... Да и просто к идее "русский язык - второй государственный"?

Д.К.: Я проти надання державного статусу будь-якій мові. Єдиним привілеєм української має бути заборона мєнтам і прокурорам вживати цю мову.

Братство - афішує себе як Християнську організацію, засновану на християнських цінностях і маючу на меті побудувати християнське суспільство. З цього приводу важливо Ваше ставлення до національного питання. З точки зору християнства "язики", тобто "нації" виникли як наслідок розбудови "Вавилонської Башти" - або як сьогодні модно говорити - "Демократичного суспільства".

"Нація" - це уособлення приватної власності на людей, тавро на душі людини як приналежність людини до тієї чи іншої держави. А держава, як відомо - це її король (чи громада "королів" - олігархів) що має право власності, в тому числі на майно та людей.

Християни ж, як вільні люди, мали батька й матір, братів і сестер, сусідів і громаду - але не мали ні держави, ні нації і від Китаю до Англії звалися "козаками", "стрільцями", "черкасами", чи по назві території де збирались лицарі з одного християнського ордена (орди).

То яким ви бачите майбутнє "держави" та "нації" у світлі поширення Ваших ідей?

Д.К.: Держава закінчується. Дедалі більшу частку свого суверенітету вона делегує «світовому уряду». Економічну діяльність дедалі більше здійснюють транснаціональні або багатонаціональні корпорації. Уніфіковані всі державні інститути. Натомість більшу роль відіграють спільноти. Переважно сформовані на релігійному ґрунті. Щодо майбутнього всього «національного», «етичного» - це надзвичайно цікава і обширна тема. Давайте повернемося до неї трохи згодом.

Не в обиду, а просто интересно - не надоело Вам быть паяцем? Именно так Вы мне видитесь. Много шума из ничего...

Д.К.: Набридло. Ми всі, «публічні політики» є паяцами. Ми симулюємо життя, симулюємо боротьбу. І ця симуляція має дедалі менше сенсу.

Дмитро Александрович, как-то на ТВ Вы сказали, что Россия ведет себя как Каин. Как это понимать? И каково Ваше мнение о революции (или перевороте) в Кыргызстане?

Д.К.: Я справді колись висловлювався в тому смислі, що в наших братерських стосунках Україна завжди виконувала роль Авеля. Саме Росія виштовхала нас з Радянського Союзу. Росія спільно зі США позбавили нас ядерної зброї. Коли ми обрали за президента найбільшого в Україні русофіла Кучму, саме позиція Росії перетворила його на печерного націоналіста. Ми протягували Росії руку дружби, а вона підло хотіла розрахунків за газ… Проте останній рік в цій сімейці вже два Каїна (Україна теж).

В отличие от некоторых, я обратил внимание на БРАТСТВО только после того, как они решили противостоять помаранчу. Вопрос: Вы правда поддерживаете чеченских боевиков? Если б не упорная информация, свидетельствующая об этом, то тоже давно был бы в БРАТСТВЕ (уверен, что пригодился б).

Д.К.: Ми не підтримуємо чеченських бойовиків, ми в них вчимося. Ми (за рядом політичних обставин, які вже втратили свою актуальність) співпрацювали з чеченцями у 1994-97 рр. Тоді вони вели національно-визвольну війну. В другій війні ми вже не співпрацювали. Ця війна була релігійною. Православним не логічно було б підтримувати ісламський джихад.

Здравствуйте, уважаемый Дмитро Александрович! Я сам из России, живу в Москве. Хотел бы услышать Ваше мнение по поводу событий с "захватом" Российского маяка, сам знаю только то, что говорят нам в новостях. И от того, что говорят, как-то обидно. Я сам очень хорошо отношусь к братьям славянам, даже несмотря на некоторые антирусские выпады, ибо чувствую с ними родство (Ваш сайт, например, читаю на украинском, потому что он полнее чем русифицированный, и хоть на Украине никогда не был, в целом понимаю содержание и смысл статей за исключением некоторых слов).

Вот я и хотел бы услышать Ваше мнение относительно этих событий. И еще два вопроса. Собираетесь ли вы контактировать со схожими с Вами по духу организациями из России? И как можно в России получать газету Братства? Читал пару номеров, газета понравилась.

Д.К.: Українська влада не хоче відібрати маяки. Вона хоче скандалу. Вона хоче, щоб патріотичне обурення стерло з нашої пам’яті всі ті дурощі, які вона наробила по газу. Не дай Боже, щоб дійшло до військового конфлікту з Росією. Але якщо дійде, ми в Україні повинні пам’ятати слова Клаузевіца про те, що в разі окупації, спочатку треба відстріляти власних чиновників, а вже тоді братися за окупантів. Нажаль, поки що нам важко доставляти газету до Росії. Можливо згодом.

Готовы ли вы при безусловной фальсификации властью выборов 2006 года в парламент принять единственно верное радикальное решение и возглавить свержение продажного оранжевого марионеточного режима?

Д.К.: Заради повалення цього маріонеткового режиму я готовий робити все що завгодно, хоч очолювати, хоч в окопі сидіти, хоч набої підносити.

В своей книге "Революция от кутюр" Вы пишете, что БРАТСТВО это "спильнота", которая призвана изменить Украину. Далее Вы пишете, что средний срок существования любой "спильноты" около 7 лет. Потом она распадается или реформируется в другую "спильноту". Именно так было с УНА-УНСО. После ее пика развития Вы покинули эту организацию. Не будет ли так с БРАТСТВОМ, ведь оно существует уже около 6 лет? Сможет БРАТСТВО просуществовать больше средних 7 лет, или существовать после Вашего ухода?

Д.К.: Справді, спільнота в одній формі діяльності, в одному складі не здатна жити довше семи років. Вона повинна суттєво змінювати свою природу. Братство дуже змінилося. А в цьому році на Братство очікують ще більші перетворення та випробовування.

В одной из программ вы как-то задали вопрос о том, почему Украинский народ создавал "Христианские Братства", где занимались школами и обучением - а не созданием организации борцов, типа "вовчої зграї" - мафию, триады, якудза и т.д. Но ведь в Украинской истории однозначно видно существование "вовчих зграй" в виде магнатов и подчиненной им шляхты. При этом "магнат" является вожаком "зграї", шляхта - "лицарями" які самі не працюють, але живуть за рахунок селян". Но так как "лицарям" самим работать на земле, вырашивать гречку и мясо и заниматся ремеслом "в падло" (а як же - він же лицар!) - то необходима прослойка, организующая общественное производство и собирающая дань с селян - "жиди". То есть общество, организованное по принципу "вовчих зграй" - является кастовым и содержит четыре уровня:
1. Магнат - вожак или "крестный отец".
2. Шляхта - боевики мафии.
3. Жиды – люди, непосредственно организующие труд рабов. "Кооператоры", банкиры, предприниматели, управляющие поместьями и др.
4. Гречкосії - или рабы.

То есть мы видим, что украинцами, как и всеми другими народами были созданы мафиозные организации под руководством Потоцких, Вишневецких и других магнатов. Но так, как первые три касты "магнатов", "шляхты" и "жидов" стали "русскими помещиками, чиновниками и купцами" - то во времена Тараса Шевченко "Украинцами" оказалась только третья каста - селян-гречкосіїв". При этом "христианские братства" как раз и создавались простым народом, "гречкосіями" для борьбы с распространением на Руси (Украине) "вовчих зграй".

На каких принципах и в каких целях Вы строите свою организацию? 1) Создать под себя "вовчу зграю" из шляхтычей и жидов - чтобы САМОМУ стать магнатом над рабами гречкосеями. 2) Организовать "гречкосеев" для сопротивления магнатам, шляхте и жидам - для здобуття ВОЛІ?

Д.К.: Давайте не забувати, що колективним членом київського Богоявленського Братства була найбільша в Україні „вовча зграя” – Військо Запорізьке. Братство складається з овець, які прагнуть стати вовками. Ми хочемо отару перетворити на зграю. Іще краще російською: стадо в стаю.

Пане Дмитре, чи вам не здається, що ненависть до Америки взяла верх у вас над любов’ю до України? Я осмілюся вам нагадати, що Америка Україні (не совєцькому союзу, не Росії, а власне Україні) не зробила поки що нічого поганого? А Росія (в різних іпостасях) 350 років плюндрувала (і плюндрує понині) наш нарід? Те, що Америка буде нас робити "колонією" - не факт (і є усі підстави сумніватися в таких намірах Америки). А ось те, що Росія вже робила нас не просто колонією, а, взагалі, частиною своєї імперії, нищила наших людей, нашу мову, а головно - наш козацький вільний дух, наше вічне прагнення свободи! І їй багато що вдалося - особливо на півдні-сході... Іще сто років такої "затятої дружби" з "братнім народом" може не витримати й західна Україна. То може ви трохи схибили в розстановці пріоритетів у своїй політичній боротьбі?

Д.К.: Якщо справді складається враження, що ми ненавидимо Америку, то нам варто суттєво переглянути тон нашої пропаганди. Ми їй заздримо. Ми її боїмося. Вона занадто сильна та ефективна. Нам не подобається, що якісь другорядні чиновники Державного Департаменту США керують нашим президентом, нашими оборонним та зовнішньополітичним відомствами.

Рік тому ми спостерігали, як добре вдається американцям спрямовувати в потрібному їм напрямку українську громадську думку. Ви кажете, що Росія гірша за Америку? Можливо. Молдавія гірше їх обох разом узятих. Проте Молдавію і Росію ми боїмося менше, бо вони слабші. Ви кажете в сімнадцятому столітті і в сімнадцятому році Росія завдала нам багато неприємнощів? Давайте не забудемо Монголію. Батий, безумовно, був гіршим за Омельченка, проте за хобот нам таки треба підвісити Омельченка, а не Батия. Ви здогадуєтесь, з яких причин. Ви пропонуєте боротися з Катериною ІІ та Сталіним...

Кандоліза Райс становить більшу небезпеку не тому, що вона гірша, а тому, що вона жива. На відміну від російської зовнішньої політики.

Уважаемый Дмитрий Александрович! Какую социальную политику предлагает Братство?

Д.К.: Братство пропонує боротися за свої права і для цього намагаємося опановувати нові для нас форми боротьби. Ми не розмірковуємо над тим, якою мала б бути соціальна політика держави, бо БРАТСТВО не є державою. БРАТСТВО розмірковує над соціальною політикою народу, яка має полягати в тому, щоб вибити з держави якомога більше грошей і свободи.

Искренне желаю набрать нужное количество голосов и попасть в Раду! Буду голосовать за Братство!

Д.К.: Дуже дякую за підтримку. Не голосуйте за нас, краще підтримуйте наші страйки.

Что для Вас любовь?

Д.К.: Сподіваюсь, те саме, що і для вас: „Бог є любов”.

Что делается для освобождения из заключения трех активистов Братства.

Д.К.: Адвокати, політична компанія „свободу політв’язням”, голова безсоромного „Шевченківського” райсуду одержав по пиці. Якби вони були звичайними кримінальниками, ми б давно звільнили їх за гроші. Проте, вони не в’язні, а заручники. Брудні потвори: Ющенко, Луценко, Омельченко тримають їх за ґратами, щоб помститися.

Ті, хто виходив на помаранчевий майдан сподівалися, що Ющенко посадить корупціонерів та олігархів. Пройшов рік після інаугурації. Ніхто зі знакових корупціонерів не сидить. Олігархи чудово себе почувають. Сидять лише учасники вуличних акцій протесту. Ми домагаємося їхнього звільнення.

Работает ли Земельное Братство? Если нет, то почему?

Д.К.: Нажаль, не працює. У нас поки що виявилося замало сил, щоб вибити землю з міського начальства. Тут необхідна чисельність. Ми розповсюдили по Києву 50 тисяч листівок з програмою земельного братства і закликом записуватися до нього. Записалося менше двадцяти чоловік. З такими силами боротьба безперспективна. Проте ми повернемося до цього питання наприкінці весни, врахувавши попередні помилки.

Шановний Дмитро Олександрович! Чи буде БРАТСТВО йти на вибори в Київраду та місцеві Ради, адже ще з 2003 року в організації існує велика кількість зв’язків з проблемними гуртожитками, яким ви допомогли і які будуть голосувати за Вас?

Д.К.: Деякі наші місцеві організації підуть на місцеві вибори. Я не проти. Гадаю кожен має накопичити власний багаж розчарувань. Без цього неможливо просвітлення. Проте головним завданням Братства є створення паралельного суспільства. Суспільства яке буде жити не за їхніми законами чи беззаконням, а за нашими поняттями, суспільства яке буде гуртуватись не навколо світських установ, а навколо сакральних. Ми маємо знайти шляхи ефективно тиснути на владу ззовні. Людина має вибирати: або він чиновник, або він в Братстві. Чиновник – це той кого треба бити. Не можемо ж ми бити наших братів. Навіть якби ми пропхнули пару-трійку наших до Київради, вони не зробили б там погоди. Натомість через місяць все Братство почало б ставитись до них як до ссучених. До завершення цих виборів ми хочемо встигнути сформувати сітку страйкомів у Києві. В середньому один страйком на тисячу квартир. Допомагайте.

Как Вы считаете, существует единый украинский этнос (народ, народность)? Или придерживаетесь т.зр., доминирующей в современной российской нацэлите, - что украинского этноса не существует, а существует набор субэтносов (малороссы, галичане, русины, некоторые даже выделяют "новороссов" и слобожан в отдельные субэтносы), которые, в свою очередь, входят в состав единого русского этноса?

То же самое по поводу языка - украинский язык со своими местными диалектами, или несколько южно-русских диалектов русского языка?

Г-н Малер этим летом в Москве (при Вас и Ваших сторонниках) назвал Вас "раскаявшимся малороссийским сепаратистом"? Вы согласны с таким титулом?

Как Вы относитесь к идеям г-на Дугина? А к его антиукраинским (не антиоранжевым, а именно антиукраинским) идеям, к-рые он высказал в своих трудах? (Запомнилась его идея о "второсортности" украинского этноса, о его невозможности повлиять на геополитику без русских).

Д.К.: Всі спроби сказати що-небудь розумне щодо природи етнічного – це, як писав Кант, «пояснення незрозумілого за допомогою того, що нам незрозуміло геть зовсім». Що таке «етнос» сьогодні, коли зникла його «ландшафтна» (в Шпенглерівському сенсі) складова? Мовою німецьких романтиків: є «дух народу» який проявляється протягом всієї його історії. Ваше запитання видає знайомство з Гумільовим (молодшим). Він цікавий хлопець і вживає багато солідно-незрозумілих слів, проте не варто забувати, що він (як і його батько) поет, а не науковець. І його «Етногенез і біосфера землі» - це поема (написана верлібром).

Безумовно, існує дух українського народу і його (народу) окрема історична доля. Існує окрема українська мова яка, до речі, утримує значно більше архаїчних форм, ніж сучасна літературна російська.

Маляр має рацію. Я розкаявся в сепаратизмі (році десь у 91-му) і відтоді я малоросійський імперіаліст.

Я, можливо, недостатньо уважно читав Дугіна. Мені не траплялись його антиукраїнські писання. Принаймні зараз Дугін здійснює дуже цікаву спробу і він хоче створити широкий фронт, складений саме з націоналістичних організацій тюркських, угро-фінських, слов’янських та інших. Отже, він толерує всі етнічні націоналізми в т.ч. і український.

Незважаючи на всю мою повагу до Вас, як до непересічної людини і філософа, я не можу зрозуміти коли Ви "граєте на сопілці", а коли Вам можна довіряти.

Д.К.: Коли можна було довіряти Моцарту? Коли він позичав у вас гроші чи коли він грав на сопілці? Я навіть не намагався у Вас нічого позичити. Довіряйте моїй сопілці.

Чи можливе припинення існування Верховної Ради?

Д.К.: І можливе, і корисне. Давайте разом працювати над припиненням існування Верховної Ради, Президента, прокурора, МВС тощо.

Доброго дня пане Дмитро! Що Ви персонально робили в Чечні під час війни? Чи довелося вбивати ? Якщо так то при яких обставинах?

Д.К.: В Чечні я збирав гербарій, вивчав побутові звичаї місцевих мешканців, милувався гірськими видами.

Чи розуміє Корчинський, що Дугінський ЄСМ – це мертвонароджений політичний проект? Взагалі, навіщо було себе асоціювати з тим кого більшість нормальних росіян вважає клоуном (хороший человек по жизни - злодей на сцене), який дратує людей просто свої зовнішнім виглядом, ще до того як починає теревенити про мистерии Евразии"?

Д.К.: Більшість проектів, які прагне реалізувати людина – мертвонароджені. В Корані так і написано: „Воістину, людина завжди потерпає збитки”. Чи це означає, що не варто пробувати? Дугінські хлопці прагнуть створити щось нове в ім’я вищих цілей. Чи маємо ми зловтішатися якщо їм щось не вдасться? „Більшість нормальних росіян,” – кажете Ви. Нормальних в Росії меншість. Пророка Мухаммада теж вважали клоуном медінські юдеї. Потім, мабуть, жалкували. Їхні нащадки, принаймні жалкують. За Дугіна скажу Вам лише одне. Я йому заздрю. В фаховому смислі йому вдалося чи не найвище (для публіциста) досягнення. Вся політична і навколополітична російська тусовка розмовляє його термінологією. Тією, що він сконструював, чи обрав, чи пристосував для російських потреб. Нав’язати свою термінологію – це вищій клас. Хотів би я щоб і наді мною так сміялися...

Ющенко нахально (нагло, підступно, безцеремонно, підло і т.д.) намагається втягнути Україну в НАТО. Які дії Братства проти цього (тепер та в майбутньому)? Як мені, пересічному громадянину, внести свій вклад в недопущення НАТОвізації України?

Д.К.: Безумовно антинатівських мітингів, до яких ми вдавалися раніше, недостатньо. Потрібні серйозні, по-справжньому масові і радикальні акції в антиглобалістському дусі. Взагалі минув час малочисельних пікетів, звичайних млявих мітингів. Вже нікого не дивують симулятивні заходи, де масовку забезпечують найняті студенти. Потрібно глибоко вивчати і застосовувати європейський досвід. У них протест – це завжди силове протистояння. Ви особисто можете або працювати самостійно, або зайнятися організаційною роботою. Самостійно Ви можете якось ввечері під’їхати до обласної адміністрації і запустити у вікно цеглину, загорнуту в антинатівську листівку. На владу це справить враження більше, ніж десять звичайних пікетів.

Або ви можете загітувати десяток своїх знайомих і на заклик БРАТСТВА, де-небудь навесні, прихопивши з собою мотоциклетні шоломи, хокейні щитки виїхати до Києва для участі в центральній акції. Безумовно ви можете проявити себе так, як це роблять борці з американським імперіалізмом з Близького сходу. Але тут вже кожен сам собі порадник. Я особисто вважаю, що нам з Вами вистачить європейських засобів громадського спротиву.

Дмитрий – забаллотируйтесь на Киевского мера, а то там одни крысоеды и чемпионы ЧМТ, а я за вас проголосую. А главным прадвыборным обещанием сделайте - выломать входные двери, а вместо них поставить арки.

Д.К.: Я не буду балотуватись на Київського мера. По-перше, образливо буде отримати всього два голоси: Ваш та мій. По-друге, уявіть, що мене таки оберуть. Уявляєте, як зросте моє почуття власної значущості? Уявляєте, скільки грошей мені одразу понесуть за кожен мій підпис? Гадаєте, Ви зможете проникнути до мене на прийом? Секрет полягає в тому, що двері зсередини не виломлюються, тільки ззовні. Давайте краще будемо їх довбати ззовні!

Дмитрий Александрович, спасибо Вам за ваше творчество, за Вашу жизнь и работу! Вопрос таков: нужно ли человеку бесповоротно определять свою нацию-судьбу? Я наполовину русская, наполовину украинка из России (родилась и выросла на Дальнем Востоке). И то, и другое всегда было очень важным для меня. Что делать с этими спорящими частями?

Д.К.: В цій суперечці є багато продуктивного і нема нічого страшного. Мені це нагадує анекдот про хлопчика з арабо-єврейської сім’ї. Він питає батька (араба) : „Хто я?”. „Звісно ж араб”, - відповідає батько. Питає в матері (єврейки). „Звісно ж єврей, - каже та, - А чого це тебе раптом схвилювало?”. „Та, - каже хлопчик, - в лавку завезли велосипеди, то я оце думаю: поторгуватися, чи вкрасти?”. І Ви визначайтесь щоразу в залежності від того, що збираєтесь робити в лавці.

Не кажется ли вам, что можно было бы достигнуть намного большего успеха на религиозной ниве, если бы Корчинский просто огласил себя сыном божьим, чем продолжать выжимать политические дивиденды из образа Иисуса, который умер 2000 лет назад?

Д.К.: Бог дає людині можливість користуватися ним. 90% наших молитов – це прохання, а не прославлення. Наші предки чіпляли ікони на древки як бойові прапори. Вони хотіли „скористатися” Богом для перемоги. Ми робимо те саме. І мріємо, що Бог скористається нами, коли захоче запустити історію в інше річище. Але поки що православ’я „заважає” нам одержувати, як Ви кажете „політичні дивіденди”. Нас багато хто недолюблює (здається і Ви також). Але навіть ті, хто симпатизують, кажуть: „Ви правильні хлопці, але це ваше Православ’я, ну зовсім не в тему. Ми багатьох відлякуємо своїми молитвами. Хотілося б, щоб Ви були про нас трохи кращої думки, проте думка Господа все-таки для нас важливіша.