Братство

06.02.2006 | Влада
Роздуми ні про що

Ніч. За вікном моєї кімнати тихо падає сніг. Відкладаю книжку, відчуваючи, що буде знову ніч розумування. Ледь чутно вмикаю улюблену мелодію Жобіма. Заварюю чашку трав’яного чаю. Запалюю свічки. Сідаю на підвіконня і дивлюся на порожній двір, на небо, закрите хмарами, на землю та дерева, вкриті снігом. Дивлюся так, ніби бачу все це вперше. Насолоджуюсь цим витвором мистецтва за вікном та поринаю у світ думок.

Про що думаю? Думаю вже про одну можливість думати, про безплідність розумування та тягу до розуміння неосяжного. В такі миті душевної ностальгії відчуваєш себе інакше. Як-то кажуть, не від світу цього. Безмежна самотність ночі, в цьому сонному великому місті. Слухати, дивитися, відчувати, думати.

БРАТСТВО. Це моє життя. Я належу йому а воно мені. БРАТСТВО дає натхнення. Православна революція – заради цього можна жити.

Люди, схожі на мене. Вони не прагнуть в житті нічого будувати, накопичувати. Ми всі осягаємо марноту цього. Скоріше навпаки, ми – руйнуємо (споглядаємо себе та світ). Я побачила геніїв, талантів, котрими захоплююсь, людей з безліччю здатностей, з яскравим, цікавим, глибоким внутрішнім світом. Ці люди мають талант жити та відчувати кожну мить якнайповніше. Насолоджуватися, ризикувати, отримувати шалені емоції. Мати неймовірні ідеї, нездійсненні мрії та втілювати їх у життя. Вони – ворожі світові підлеглості, рутини, порядку. Їх ненавидять за прагнення до власної свободи.

БРАТСТВО. Колись у нас були несхожі думки та уявлення про світ. А тепер кожен відчуває присутність іншого.

Знайомих і рідних найбільше дратує, що я не хочу жити, як вони. Опікуватися майбутнім... Живу тільки сьогоднішнім днем. Щастя – саме тут і зараз. У кожного свої турботи, бажання, мета... Не можу ставитись до всього, як вони. У них своє життя, свої справи. У відповідь – непорозуміння, а деколи – заздрість. Від того, що хтось живе так, як бажає. Не хочу бути ув’язненою в стінах обмежень і умовностей суспільства. Не хочу жити кожен день механічно, за звичкою.

Дивлюся на картинку за вікном, і дуже хочеться лишити її в пам’яті. Ніколи не забувати. Перед моїм поглядом абсолютна краса й тиша. Боже, дякую за життя, за БРАТСТВО, за цей дивовижно прекрасний сніг.