Братство

07.02.2006 | Сестра Влада, Сестра Надія
Дебют

Вибігаємо зі штабу. Хвилююся. Не тому, що вперше буду мати розмову з чиновником високого рангу. Просто не встигаємо. В машині грає життєрадісна пісенька. Так, коли на вулиці так сонячно надія є.

На вході в МЗС проходимо металодетектор та показуємо сумки. Зі мною таке вперше. Дратує! Заходимо до зали. Одразу ж роздаю листівки зі зверненням БРАТСТВА про завтрашню акцію. Увагу до нас прикуто одразу. Вона не слабшає протягом усієї конференції. Питання дня: чию машину завтра буде спалено? Але ж хто видає воєнну таємницю? Це буде сюрприз.

Як зараз модно казати, ми опинилися в мейнстримі. Не встигаю задати питання. Вперед виліз якийсь дядечко з питанням про те, що в Україні є політичні сили, які збираються захищати права Ісуса Христа. Заст. міністра радить почитати якусь газету, каже, що чув щось подібне про православних Росії. Нещасний просто не бачив нашої листівки.

Встаю та з претензією запитую: то ви вважаєте нормальним те, що МЗС не захищає права віруючих громадян своєї країни? Лякається, каже що такого не казав. Хтось підхоплює: то буде протест, чи ні? З’їжджає з теми. У зовнішніх відносинах наші як завжди толерантні та опущені.

Далі суцільна нудьга. Сидимо на зручному диванчику. Нас із цікавістю розглядають. Виникають сумніви з приводу компетентності відповідача. Майже на всі питання кудись відсилає.

Конференція завершується. З чарівною посмішкою підходжу та передаю звернення. Дякує. Взагалі-то він мені сподобався - під його голос добре засинати.

Годину потому йду подавати заявку про проведення завтрашньої акції. Настрій гарний. Розповідаю менту на вході, що не мають права не підписувати мені заявку. Домагаюся свого. Так, сьогодні таки гарний день!
Влада

Нічого особливого, але я отримала задоволення. Від реакції на наші провокації. Одна молоденька журналістка все допитувалась, чию машину ми спалимо. Іномарку чи ні, з собою привеземо чи на місці підберемо. Було весело. Інший - уже дядько в літах - задаючи питання, зазначив, що є сили, які бажають розпалити конфлікт і в Україні. Ось уже їхні заяви… Наші, тобто. Заступник голови МЗС відповів, що в нас, слава Богу, машини не горять. Ми ледь стрималися. Хтось зазначив: у Росії Православні обурені тим, що держава не захищає їхні почуття віруючих. А що робиться в Україні? Чиновник відповів, що у нас все в порядку. І тут встала Влада.

Фактично, це був наїзд: ви вважаєте, це нормально, що МЗС до сьогодні не направив ноту протесту Франції з приводу публікацій карикатур на Христа?

Чиновник відбрехався. Сказав, що справа не в тому. А в тому, що не слід використовувати помилки ЗМІ для поглиблення існуючих конфліктів. Виникає питання: якщо якісь негідники дозволяють собі подібне, що мають робити вірні? Як реагувати на карикатури Господа? Не поглиблювати конфліктів?

Мусульмани надали нам послугу. Зробили актуальним питання віросповідання. І весь світ дивиться на це. Тим активніше слід поводитися нам.

На славу Христу.
Сестра Надія