Братство

12.02.2006 | Брат Аттіла
В інтересах революції

Ніч. Я з Леночкою в ліжку. Ритм частішає. Ще! Ще! Да! Да! "Все! Слава Україні". - Відкинувся на спину. Так скінчилася зустріч однокласників, які не бачились п'ять років.

Навчався я в непоганій школі. В класі були здебільшого діти бариг та чиновників. Усі зустрілися ввечері в якомусь кабаку. Розповідали хто де, і чим займається. Більшість, звісно, не без допомоги батьків закінчують ВУЗи і влаштовуються на роботу. Багато працюють в банках, податкових, юристами. Хтось із пацанів купив автомобіль „Volkswagen Bora” й працює адміністратором у магазині своїх батьків.

Згадалися слова "Агати Крісті" "В интересах революции" - "я буду сильным, без ваших долбанных машин, я буду сильным, когда взорву ваш магазин…"

Дехто з дівчат вийшов заміж і навіть народив дітей. Все це вони завзято розповідають одна одній – про те, як чудово у них складається життя.

Кілька однокласників чули, що я в БРАТСТВІ. Попросили щось цікаве розповісти. Після цілком нестрашної та мирної агітації, деякі незрозуміло чому, боялися навіть до мене підійти. Проте, жвавий інтерес проявляли дівчата. Знову пригадую ту саму пісню: "Пока ты чистый, пока ты прешься по борьбе, любая кукла умрет от счастья на тебе". Публіка чимало пила, їла, грала в більярд і танцювала.

Ми з Леночкою сиділи за столиком і щось пили. Вона – донька народного депутата. "Налейте крови, бокалы синие пусты, давайте выпьем, за обаяние борьбы. За идеалы, мы их ковали на огне, за ваших дочек, которых я возьму себе…"

По закінчені вечірки всі розійшлися. Я проводив Леночку додому. Позаяк моя кишенькова каса спорожніла, а транспорт вже не ходив, лишився в неї.

Ранок. Я з Леночкою в ліжку. Ритм частішає. "Ще! Ще! Все! Слава Україні!” - встаю, одягаюсь. Донька нардепа з посмішкою: "Коли побачимось?" Я зачинив за собою двері: "Коли побачимося..? Які між нами можуть бути стосунки? Яка любов? Які почуття? Я люблю тільки Партію, Батьківщину й Господа!!!”