12.12.2005 | Сестра Надія
Відлуння грому
Рей Бредбері написав маленьке оповідання. Пітер Хайамс зняв майже двогодинний фільм. Нічого так стрічка. Але гірше, ніж оповідання. Бредбері писав про людину і коротко, це вражало. Зняли ж фільм-катастрофу. Щоправда, не зовсім банальний. Достатньо для того, щоби приємно провести вечір.
Стрічка з бюджетом 80 млн. доларів розповідає про «особливості національного полювання» у недалекому майбутньому.
Одна комерційна фірма організовує для багатих туристів полювання на динозаврів. Кожна подорож у часі ретельно планується. Відслідковують динозавра, який вже готується вмерти своєю смертю, щоб не допустити змін у часовому просторі. Одного разу «турист» сходить зі шляху і наступає на метелика юрського періоду. Далі починаються фантазії на тему: як зміниться світ, в який повернуться подорожні. А він стає схожим на те, про що мріємо ми. Звісно, моя уява не схрещувала динозаврів та приматів. Але мегаполіс, зруйнований предковічними деревами, обплетений ліанами й тропічними квітами… В цьому щось є. Кінець цивілізації. Повернення до витоків. Людина - не гоноровий "цар природи", а нещасна залякана істота. Виживає сильніший. Жорстоко і справедливо.
Герої мають змогу виправити все, повернувшись в минуле та врятувавши метелика. Стрічка американська. Думаю, кінець можна передбачити. Мораль: не фіг шататися минулим без діла. Нічого путнього з цього не вийде. Наступиш на кого-небудь, проблем потім не міряно. І в переносному плані теж. Копирсатися в тому, що було, шкідливо для психіки. В людини є щось одне. Або минуле, або майбутнє.
Ми не культивуємо минулі вчинки та пригоди. Щоб лінь та гордість не заважали чинити нові.
Форум
