Братство

13.02.2006 | Надія Моклюк
„Мюнхен”

Після перегляду «Мюнхену» склалося враження, що кошти на нього виділяли палестинці. Історичний факт захоплення палестинцями ізраїльських спортсменів на олімпіаді 1972 в Мюнхені використано як привід. Щоб показати боротьбу перших і других.

В принципі і палестинці, і ізраїльтяни виглядають нормально. Одні захищають нарешті віднайдений дім. Інші прагнуть мати власний. Хороші хлопці вбивають хороших хлопців... Але палестинці все-таки трошечки кращі.

Вони викликають більше симпатій. Палкіше вірять. Не сумніваються. Керівництво їх не обманює. І не посилає полювати на терористів замріяних новачків. Чомусь мене це найбільше заділо. Головний герой працює в Массаді, але він – охоронець. Ніколи нікого не вбивав. Помічники теж не професіонали в цьому плані. І т.д. Якось дивно все це виглядає. Хоча, з іншого боку, ясно, що в розвідці працюють не супергерої, але патріоти.

Сподобалось, як головний герой зі звичайної людини, люблячого чоловіка, перетворюється на терориста. Як у нього розвивається манія переслідування. Дійсно класно передана атмосфера 70-х. До найдрібніших деталей. Навіть знято таким чином, що здається, ніби знімали тоді.

Стрічка висвітлює сучасний стан речей. Араби виграють. Явно цього не показано, але… Замість убитих лідерів палестинського руху приходять нові. Більш жорсткі. На одну ізраїльську акцію араби відповідають кількома. Більш нахабними, більш жорстокими. Втрати групи – четверо з п’яти. Плюс загроза для сім’ї та скалічена психіка.

Ізраїльтяни – а взагалі-то і західний світ – програють мусульманам. Творці стрічки сказали про це. Свідомо чи ні. Можливо, тому після перегляду залишається сумне вічуття.