Братство

15.02.2006 | Департамент аналітики БРАТСТВА
Бог захотів, щоб усі ми були різними

Інтерв'ю Його Святості Блаженнійшого Патріарха Великого Божественного Граду Антіохії, Кілікії, Іверії, Месопотамії й усього Сходу Ігнатія IV.

- Ваша Святосте, ви живете й служите Богові в регіоні, де політична ситуація надзвичайно напружена, де православні християни в меншості. Вам, напевно, важко доводиться?

- Знаєте, батьківщину не обирають, ми народилися тут, ми громадяни цієї землі й любимо її. Але для нас, християн, ця земля особливо дорога, бо тут народився Господь наш Ісус Христос, у декількох кроках звідси почалася його місія. За свідченням євангеліста Луки, саме на території Антіохійського патріархату учні Христа стали зватися християнами. У політику ми не втручаємося, але й влада не втручаються в наші церковні справи. У Сирії й Лівані ми відпочиваємо й молимося в неділі на відміну від мусульман, для яких вихідний день - п'ятниця. Різдво й Великдень - це державні свята. Тут, у Сирії й Лівані, ми не відчуваємо щодо себе жодної дискримінації.

- А яка ситуація в інших країнах, які входять до юрисдикції Антіохійського патріархату, і насамперед в Іраку?

- У цій країні Сполучені Штати створили небезпечний прецедент: найпотужніша держава світу, порушивши закони міжнародного права, ввела свої війська в Ірак і змусила вчинити так само і своїх союзників. І це при тому, що жодної прямої загрози для світового співтовариства й конкретно для США Ірак не являв. Саддам дійсно був жорстоким диктатором, але релігійних меншостей ображати не давав. Зараз унаслідок вторгнення в Іраку порушено тендітний мир і баланс між конфесіями, і багато християн змушені тікати в інші країни.

У той же час нема сумнівів у тому, що на Близькому Сході назріли зміни, і зміни найкардинальніші. Справа в тому, що в ряді країн нашого регіону виникли й пишним кольором розцвіли терористичні організації. Це свідчить про те, що дані країни зіштовхуються з серйозними соціальними й духовними проблемами і терор є наслідком нерозв'язаності цих проблем. Особливо небезпечно, коли терор набуває релігійні форми, коли в ім'я своєї віри одна людина вбиває іншу і сподівається одержати за це нагороду на небесах. Тому ми - за зміни на Близькому Сході і зміни найбільш кардинальні, але вони повинні відбуватися мирним шляхом і тим більше без втручання ззовні.

- У Дамаску можна побачити патріархії практично всіх християнських конфесій. Окрім християн, що становлять близько 10 відсотків населення Сирії, є суніти, шиїти, алавіти, друзи. Як уживаються представники різних конфесій?

- Наш регіон по праву вважається колискою багатьох цивілізацій: давніх, уже зниклих, і сучасних. Тут завжди процвітала філософія, релігійна думка. Дорогою в Дамаск римський сотник Савл, побачивши світло з неба й почувши голос Всевишнього, став апостолом Павлом і ревним проповідником християнства. Тут жили й проповідували великі святі та мислителі - Іван Богослов, Іван Дамаскін, Ігнатій Богоносець. Жителі Сирії та Лівану завжди знали й говорили кількома мовами. Це не було ознакою якоїсь особливої високої культури, а цілком звичайною нормою і лишилося такою понині. У Сирії представники різних конфесій завжди жили упереміш, кожен поважав релігійні погляди сусіда, і ніхто не намагався силоміць перетягти один одного у свою віру.

- Деякі християнські конфесії із присутніх у Сирії та Лівані зовсім крихітні. Чи можливо, по-вашому, об'єднання християн не тільки в масштабах вашого регіону, але й усього світу?

- Кількість конфесій є прямим відбиттям кількості цивілізацій, минулих і теперішніх. Кожна людина приходить до Бога різними шляхами, і сказати, що цей шлях правильний, а цей ні – не може ніхто. Навіть усередині великих конфесій існують різні течії, що відбивають різні настрої суспільства. Основою всіх віровчень християнських церков є Євангеліє, за яким усі християни повинні жити. Але його сприйняття залежить від традицій родини, нації та країни, в якій ця конфесія сповідається.

Вдумайтеся: навіть усередині нашої єдиної Православної церкви у помісних церквах існують розбіжності в побудові храмів, у порядку ведення церковних служб, одязі священнослужителів і багато чому іншому. Це свідчить про те, що Господь Бог наш захотів, щоб усі ми були різними, і вести свою паству до якихось штучних об'єднань - означає суперечити Божій волі. Але у віруючих усіх конфесій, і не тільки християнських, є дуже багато важливого спільного: Бог заповів усім нам жити в мирі, любити й допомагати один одному, шанувати своїх батьків, і ці заповіді ми повинні виконувати.

Історична довідка

Засновниками Антіохійської Церкви були святі первоверховні апостоли: Петро, її перший єпископ, і Павло - колишній гонитель Церкви Христової Савл, який саме в Дамаску прийняв, звернувшись до віри, святе Водохрещення і став великим апостолом; саме звідси він почав свою велику місіонерську діяльність. Саме в Антіохії послідовники Ісуса Христа вперше були названі християнами. З цієї Церкви вийшли прекрасні вчені й оратори, у горах і пустелях жили знамениті святі пустельники, що стали засновниками чернечих обителей, такі, як преподобні Іван Лествичник, Єфрем Сирин. Багато патріархів і єпископів справами й прикладом свого життя послужили всьому Православ'ю, подібно священомученику Ігнатію Богоносцю, що прийняв вінець слави в Римі, святителеві Мелетію, що головував на II Вселенському Соборі, й іншим. У надрах цієї Церкви склався знаменитий антіохійський метод богословствування, в основі якого є істина олюднення Слова і та її інтерпретація, що якнайкраще служить завданню порятунку людини.

Антіохійський патріархат є однією з 17 помісних православних церков. Його назва походить від древнього міста Антіохія (нині Антак’я), що було колись столицею Сирії. До юрисдикції Антіохійського патріархату входять Сирія, Ліван, Ірак, країни Перської затоки, а також православні християни сиро-ліванського походження, що проживають на Американському континенті. Загалом Антіохійська церква налічує 2,5 млн. віруючих.

За матеріалами Інтернет