Братство

16.01.2006 | Сергій Чаплигін
Якщо з нами Бог, то хто проти нас?

" БРАТСТВО перше у новітні часи усвідомило нові завдання і заходилося впроваджувати принципи і методи політичного Православ’я".
Маніфест Православної революції

Одним з головних завдань впровадження принципів та методів політичного Православ’я є вилучення політики з рук їхніх бюрократів та віддання її в руки наших богословів.

Сатана, через бюрократію, прагне заперечити існування Промислу Божого та вивести політичні процеси не в богословському, а в соціальному плані, зробивши її (політику) продуктом суто людського порядку.

Православ’я ж чітко та ясно вказує, що всі цивілізаційні моделі та соціальні системи, за своєю суттю, не є відпочатковою боговстановленою реальністю. Просто Господь Бог, з великої милості до нас, попускає нам влаштовувати , в збочених гріховною сутністю земних умовах, своє життя з власного вибору. Саме гріховна природа людини й призводить до створення всіх цих проблем.

Але в тій мірі, в якій хтось не підкоряється Богові, той підкоряється сатані. Ми з вами, як православні, знаємо, що Бог є досконалість. Досконалим та гармонійним є створений Ним світ, тому дотримання божественних законів є життям. Ствердження цього життя і є свободою.

Тому усілякі теревені про покращення суспільного життя, поза рамками Православ’я, без сумніву є справою бісівською. Святитель Григорій Палама, зазначає, що Бог заради нас не тільки втілився, а й став богословом. Тому зміст Божественного Одкровення, яке полягає в слові Бога про себе, створений Ним світ й відносини Його з цим світом та людиною, і є фундаментом того, що ми називаємо політичним Православ’ям.

Православ’я є одночасно, як різноманітним, так і універсальним. В ньому поєднується життя в миру та пустельництво, церковні свята та аскетизм, впорядкованість чернечого життя та непередбаченість юродства. Поряд з незмінністю догматів знаходиться богонатхненна творчість, раціональні богословські побудови межують з містичними одкровеннями, катафатичне богослов'я доповнюється апофатичним.

В Православ’ї поєднується цілісність традиції з множинністю конкретних форм його втілення з описом релігійного досвіду. Саме це дає можливість гармонізувати усі сфери людського життя, виправляючи та доповнюючи їх. Православ’я нічого не відкидає цілком: бо все покликано до спасіння та обоження. Православ'я не потребує політики, навпаки це політика потребує Православ’я, оскільки політика, сама по собі, не є ані самоцінністю, ані самодостатністю.

Політичне Православ’я вказує на вичерпаність системи "традиційної" політики в різноманітності "нетрадиційної" політики. Політичне Православ’я – це політична діяльність в безбожному світі. Це потяг людини до Абсолюту, пошук сакрального сенсу в усьому. Політичне Православ’я – це стратегія та тактика поведінки людини в ситуації втіленого абсурду, панування нечисті та перманентної катастрофи.

Політичне Православ’я – це метод, який обіцяє, що цілі не будуть досягнутими. Це всього-на-всього лиш самопожертва заради власного розп'яття щоб залишитися живим, тоді коли більшість вже є мертвими. Це маса запитань, відповіді на які є смертельними.

Політичне Православ’я – це спасіння в ситуації, коли вже не лишилося ані віри, ані надії, ані любові. Коли благодать відсутня, а Істина нестерпна.

Політичне Православ’я – це над-катафатіка, коли політика вже залежить тільки від Бога.

Тому головним завданням, яке ставить перед нами політичне Православ’я, в політиці на сьогоднішній день є розпізнання химер, духів, бісів та викриття їх претензій на справжність. І все.

А ви думали політика це вибори, балотування, голосування, фракціонування? Політичне Православ’я – це політика, яка заперечує усіляку політику. Це релігійна інтерпретація всієї політики, з метою вичерпати гріховну людську політику до кінця.

Це мітинги за присутності Духа Святого. Це боротьба з бюрократією, як очищення місця для сакрального. Це пікети як місця зустрічі з Богом. Це отримання судових вироків в очікуванні сурм ангелів. Це світло Апокаліпсису в темних коридорах держадміністрацій. Це референдум щодо Другого Пришестя, аби знати хто має врятуватися.

Кожна акція БРАТСТВА веде до попереднього зняття печаток з Книги. Політичне Православ’я – це перебування в стані майбутньої благодаті. Це можливість користуватися, ще не отриманими дарами Духа Святого. Це тверезий погляд на безумство світу цього. Це панахида над правами людини. Це споглядання за передсмертною агонією розуму.

Над цим смітником вже стає видіння Небесного Єрусалиму. Це не страшний сон - це яв, в якій відбувається Останнє Преображення.

Істина відкривається тільки в недоступному. Чудо трапляється тільки несподівано. Реальність з'являється тільки тоді коли робиться щось неможливе. Нюанси, можуть бути великими. В частковостях скривається чудо. В кожному відображенні є частка Фаворського Світла. Найдрібніші порухи душі визначають останній вибір.

Членство в БРАТСТВІ – це рух до Неба. Це відмова від гарантій з вірою в любов. Це зухвальство смиренності. Це провокація добра. Це вовчі шкури для агнців Божих. Це цинізм скромності.

Гріхопадіння було здійснено не нами. Первородний гріх ввійшов в людину з бажання пізнати добро та зло. Потім воно переросло в прагнення творити це добро та зло. А закінчилося тим, що більшість людей вже не в стані відрізнити Христа від антихриста.

Зайняття політикою, поза рамками політичного Православ’я, змушує політиків служити сатані: ставати в роль "спасителя людей", займатися лжепророцтвами про "світле майбутнє" та "Царство Боже" на землі. Вслухайтеся в їх пусте, позбавлене сенсу бурмотіння, почуйте мовчазне волання їхньої нещасної свідомості, відчуйте їхній плач та скреготіння зубів. Запитайте їх про сенс абсурду і ви зрозумієте, що в цих тілах порожнеча, в якій нікого нема. Ви спілкуєтеся з ніщо.

Ніщо присутнє в сьогоднішньому ліберальному світі. В світі, який пропонує Адаму протестувати проти визначеного місця проживання. Єві спокушати диявола. Якову сміятися над янголами. Йову писати скарги на нестерпність страждань. Мойсею залишитися в Єгипті. Івану Хрестителю проповідувати разом зі "свідками Єгови". Блудному сину судитися зі своїм батьком. Савлу очолити Держкомрелігії. Івану Богослову написати "політкоректний" Апокаліпсис.

І тільки БРАТСТВО вчить того, про що бояться говорити "політики світу цього":
- Істина не продається і не купляється.
- Угоди укладаються тільки з пеклом.
- Жодні заслуги не є гарантією спасіння.
- Знання тільки підводить до останньої межі.
- Тайни Буття не осягаються розумом.

БРАТСТВО чесно пропонує кожному його непосильний хрест. БРАТСТВО нагадує кожному про те, про що той не хоче зізнатися навіть собі. БРАТСТВО кличе туди, де неможливо знаходитися, передає досвід, який неможливо взяти.

Кінець Світу буде веселим. Вселенська Катастрофа – святковою. Друге Пришестя – несподіваним. Страшний Суд – радісним.

В Ім'я Отця, Сина та Святого Духа. Амінь.