Братство

23.01.2006 | Департамент аналітики БРАТСТВА
Диктатура демократії

Якби радянському керівництву епохи пізнього Брежнєва доповіли про те, що на СРСР чекає стрімкий розпад, воно в це навряд чи повірило б. З іще меншою довірою була б сприйнята новина про стратегічне партнерство Заходу й Росії, у форматі якого вітчизняні й іноземні лідери при спілкуванні фамільярно "тикають" один одному, зустрічаючись тет-а-тет без краваток на ранчо або dacha. Апогеєм абсурду вважалося би припущення, що закордонні правозахисники коли-небудь обвинуватять США в масовому порушенні прав людини, а також у тому, що Захід у цілому закриває очі на прояви несвободи в Україні та Росії.

Те, що ще 20 років тому здавалося повною нісенітницею, стало сьогодні можливим. Human Rights Watch, одна з найвпливовіших правозахисних організацій світу, у своїй останній щорічній доповіді про стан демократії обвинуватила США в порушенні прав людини, катуваннях ув'язнених, порушеннях законності при затриманні й арештах, несанкціонованому стеженні та прослуховуванні й т.і. "Уряд Сполучених Штатів зазнає повсюдного осуду за порушення фундаментальних прав людини в процесі боротьби з тероризмом. З 2001 р. адміністрація Буша давала дозвіл на застосування жорстких методів допиту, у загальній думці рівносильних катуванням... Вона утримує невідому кількість в'язнів у якості "примар", поза доступом спостерігачів, включаючи Міжнародний Комітет Червоного Хреста", - йдеться в доповіді.

Докори подібного роду на адресу США лунають далеко не вперше, і спростовувати їх стає все сутужніше. Нинішня доповідь HRW збіглася за часом із черговим скандалом: з'ясувалося, що адміністрація Буша в обхід Конгресу санкціонувала програму, яка передбачає прослуховування телефонів і контроль за електронною поштою. Все це, ясна справа, виправдується „священною боротьбою з тероризмом”. Однак Американський союз громадських свобод і Центр конституційних прав порахували, що ці рішення антиконституційні, і звернулися до суду. У Вашингтоні залунали голоси про можливий імпічмент, причому навіть із боку сенаторів-республіканців. І хоча відставка Бушеві навряд чи загрожує, престижу Америці все те, що відбувається не додає. Доповідь HRW - зайве тому підтвердження.

Аматорам історичних паралелей офіційна реакція Білого дому на обвинувачення не може не здатися знайомою. Так, представник адміністрації Скотт Макклеллан, відкинувши доповідь HRW, визнав, що сам текст не читав, але "зробив висновок про його зміст на підставі повідомлень у ЗМІ". Погодьтеся - практично стовідсотковий збіг із сумно відомою реакцією здорової частини радянського суспільства на роман Пастернака "Доктор Живаго". Наступні слова - також із цілком пізнаваного для нашої людини офіціозу, у тому числі й того, що практикується українськими політиками нинішньої формації. "Я думаю, що з новинних повідомлень ясно, що доповідь більше базується на політичному завданні, ніж на фактах, - гадає Макккеллан. - США є лідером із просування свободи й демократії і мають намір залишатися таким лідером у тому числі в галузі забезпечення прав людини й надалі".

Справедливості заради варто відзначити, що нарівні з США від HRW дісталося й країнам Західної Європи. Насамперед за те, що всі вони потурають порушенням прав людини на догоду своїм відносинам із країнами, які порушують ці права. Серед останніх названі Саудівська Аравія, Китай і Росія. В останній HRW примітив "поглиблення авторитарності".

Примітно, що ті ж США у випадку з Росією, схоже, навіть не зробили вигляд, що виправдуються. Цитата: "Ми бачимо в Росії дуже динамічне суспільство, у якому мають місце публічні дебати й дискусії. Я бачу процес розвитку демократії, мені це дуже подобається, адже ніщо не відбувається за готовими рецептами". Коли сказано? 19 січня ц.р., у точно призначений день із публікацією доповіді HRW. Ким сказано? Баррі Ловенкроном, заступником державного секретаря США з питань демократії, прав людини та праці. Нарешті, третя важлива подробиця - кому сказано: радіостанції "Эхо Москвы". На цю обставину варто звернути особливу увагу. Якщо профільний американський чиновник хвалить Росію за успіхи в демократії в ефірі ЗМІ, яке вважає себе чи ледве не останнім оплотом цієї демократії, це щось та означає. "Ми не будемо суддями того, як була зроблена робота. Російські люди самі повинні судити про це (тобто про рівень сучасної демократії в Росії )", - каже Ловенкрон. І це - слова справжнього союзника Москви.

По суті, обвинувачення HRW лише підкреслює тенденцію: демократія в колишньому розумінні цих інституціональних принципів перестає бути фундаментальною "дисципліною" світового розвитку. У тому, що сьогоднішні Сполучені Штати усе чистіше розмовляють мовою "совдепії", вбачається не тільки універсальна природа агітпропу. Сьогоднішній глобальний прагматизм дуже схожий на прагматизм 40-х рр. минулого століття. У США було багато питань до Британської імперії, у них обох ще більше - до Радянського Союзу, що не зашкодило Москві, Лондону й Вашингтонові спільно покінчити з гітлеризмом, який убачався абсолютним злом.

Сьогодні для тих самих країн терор - у різному обличчі й із різними іменами - вбачається новим абсолютним злом, у боротьбі з яким можна поступитися частиною політичних принципів, і навіть свята святих - нормами демократії. Тому США дозволяють собі катувати в'язнів у Гуантанамо й у поки невідомих в'язницях ЦРУ в Європі. Тому Євросоюз майже забув тему Чечні. Тому Москва, всупереч очікуванням і колишній практиці, попросила європейських юристів привести прийнятий Держдумою закон про неурядові організації у відповідність із нормами цивілізованого світу. Коли ми говоримо про компроміс, щось завжди залишається на узбіччі. У цьому сенсі 2006 рік правозахисникам навряд чи додасть оптимізму.

За матеріалами Утро.ру