Братство

23.12.2005 | Наша Влада
Не прапор, а бойовий стяг

Заздрю мусульманам. Вони мають те, до чого нам, православним християнам, іще дуже далеко. Захоплює їхня впевненість, самовіддача, яка штовхає дівчаток та десятирічних хлопчиків, їхніх батьків, вагітних жінок – на смерть.

Ми часто питаємо себе, чи є якийсь сенс у наших діях, а вони не питають. У БРАТСТВІ є улюблений та поширений вислів: „Не переймайся”. Може, варто його застосувати щодо пошуку сенсу у кожному нашому кроці? Змиритися з тим, що у цьому житті сенс трапляється дуже нечасто. Прийдемо до влади чи ні? Яким шляхом? Ми занадто багато думаємо про ці питання. По суті для кожного з нас важливим має бути тільки Царство Небесне.

Знову-ж таки про ісламістів. Чоловіки коли приводять у дію пояс шахіда, піклуються про те, щоб їхні статеві органи лишилися неушкодженими, бо на них на тому світі чекають… ви й самі знаєте. Здавалося б, чому не насолоджуватися дівчатами та гашишем при житті. Те, чого обіцяно їм після смерті, вистачає усюди. Мусульмани не надто замислюються над сенсом власних дій, і тому сьогодні перемагають.

Ми віримо і знаємо, що у Господа є плани на БРАТСТВО. Яким би шляхом ми не пішли, він правильний, якщо попереду віра. У Біблії сказано, що потрібно пильнувати та чекати будь-якої миті другого пришестя Христа. Нам слід знати, що православ’я неодмінно стане центром Всесвіту.

Дуже хочеться, щоб ми кожного дня дивлячись на наш прапор усвідомлювали, що це бойовий стяг. Сподіваюсь, незабаром хрестовий похід розпочнеться.

Молюся перед Господом за БРАТСТВО.