Братство

26.12.2005 | Сестра Надія
Горе от ума

Найгірше, коли людина починає думати. Аналізувати навколишній світ. По-перше, це шкідливо для психіки. По-друге, безсенсово. По-третє, розумування заважає вірити.

Приклад. Кажуть, якщо зібрати мощі святого Пантелеймона чи святої Варвари з храмів усього світу, можна „скласти” не одну, а декілька людей. Значить, якісь частки святим не належать. Фальсифікація. Ну то й що? Люди зцілюються, приклавшись до них. Люди вірять. Навіщо руйнувати віру?

Досі точаться суперечки, на чому розіп’яли Христа. На хресті, чи на стовпі. Яка різниця. Від цього щось міняється? Хрест – символ християнства та перемоги над смертю. Навіть якщо Його розіп’яли на стовпі, за ці десятки століть, які ми молимося на хрест, хрест набув божественної сили.

Великий резонанс викликають роботи Фоменка-Носовського. Щодо „нової хронології”. Скорочено: шановні стверджують, що загальноприйнята хронологія не вірна. Історію до ХІ століття було переписано католиками столітті у ХV. Основні події Давнього світу відбувалися в Європі в період до ХІ століття. І, звісно, провідну роль відігравали слов’яни. Християнство виникло до Христа, Він був просто найяскравішим представником цієї віри. І взагалі, Він був Константинопольським царем, якого стратили придворні заколотники.

Повна єресь. Коли намагаєшся апелювати до Біблії, стверджують, що Біблія – теж підробка. Те, що вона переписана і неправдива, говорять навіть деякі православні брати. На жаль. Чому не можна просто вірити? Все частіше згадую байку про одного мусульманина. Він пишався тим, що за життя прочитав лише одну книгу – Коран. „Усе важливе в Корані є. А якщо нема в Корані, навіщо це знати?” Ігноруються усі надбання людства, окрім релігійних. Регрес? У сучасному світі це – прогрес. Тому що позбавляє бруду. Та сумнівів.

Людина, яка звикла думати, не здатна на подвиг. Подвиг – дія ірраціональна. І небезпечна. Якщо почнеш розмірковувати, ніколи його не вчиниш. У мене, наприклад, у стрьомних ситуаціях завжди виникає підленька думка: нащо треба? Чому саме я маю щось робити? Слава Богу, перемагає здоровий авантюризм. Цікаво, що буде далі. Чим усе закінчиться.

І взагалі, наші розумування нічого не варті. Слова нічого не варті. Говорити можна що завгодно. І робити, до речі, теж. Тільки можна робити або за гроші. Або просто так, тому що цікаво. А можна – на славу Господа нашого Ісуса Христа. Головне – що ми відчуваємо.

Не розум, а серце. Так правильніше.