Братство

07.02.2006 | Департамент пропаганди БРАТСТВА
Матеріали конференції: „Бойкот виборів як необхідна передумова створення паралельного суспільства” Частина перша

Дмитро Корчинський:
Бойкотувати вибори, органи влади і судочинства, а також репресивний апарат держави. І створювати страйкові комітети, релігійні громади, стрілецькі товариства, філософські гуртки, намагатися перебирати на себе якомога більше реальної вуличної влади. Ми маємо повернутися до традиційної тактики українського народу.

За межами повстання, він нібито й не існував, скнів. За останні 50 років наші сусіди і наші начальники призабули що ми - нащадки бандитів і повстанців. Ми вирішили, юридичними механізмами вирішувати існуючі проблеми. Ми вирішили, що без непокори вже можна обійтися. Нам здалося, що денна влада може задовольнити всі наші потреби. Хоча наша влада - нічна. Вони царюють вдень. А ми маємо царювати вночі.

Про організацію нічної влади, про організацію справжнього гуманного суспільства, заснованого на християнських засадах, суспільства яке буде ґрунтуватися на віровченні, ми маємо сьогодні говорити. Іще ми маємо дати чіткі політичні формули нашим прихильникам на місцях. А також тактику на найближчі вибори.

Всі люди доброї волі в Україні розуміють, що з тими партіями, які ми виберемо, на наступний день після виборів доведеться боротися вуличними методами. Хто має організовувати цю вуличну активність - страйкові комітети. Звідки вони візьмуться? Ми їх організуємо. І біля кожної виборчої дільниці в день виборів буде стояти наш намет, де будуть здійснюватися збори по організації місцевого страйкового комітету. В середньому - один страйковий комітет на тисячу квартир. Приблизно стільки охоплює одна виборча дільниця в Україні.

Якщо якась кількість людей піде не на виборчі дільниці за облудою, а за істиною в наші намети, і замість того, щоб кидати бюлетені і прислужуватися сатані ставлячи галочки в сатанинському церемоніалові виборів, якщо замість того вони організовують страйкові комітети, то перший суттєвий крок буде зроблено.

Олег Бахтіяров:
Очевидно, что избирательная система достигла совершенства, то есть она уже не нуждается в избирателях. Достаточно картельного соглашения о разделе рынка голосов. Она не нуждается в избирателях и по этому избиратели не нуждаются в ней.

Как все может происходить? Ну, в первую очередь такой комитет, община, не важно как это называется, образуется на определенной территории. Эту территорию комитет объявляет свободной от выборов. То есть, там просто уничтожается предвыборная агитация. То, что разносится по квартирам хорошо сжигать по ночам, будут красивые костры. Люди мотивируются такими вещами потому, что, к сожалению, идти на выборы собирается большой процент людей. Идут выбрать тех, кому будут платить. Если мы посмотрим на списки, посмотрим на деньги, которые бросаются за каждое место, то поймем, что политика в Украине закончилась. Остались корпорации, которые называются партиями, которые решают чисто финансовые проблемы. И, наконец, большая площадка корпораций под названием Верховная рада и совокупность всех местных советов. То есть все, что они собираются делать - это решать свои проблемы. Поэтому и мы должны решать свои проблемы сейчас.

Сергій Трушко:
Очень удачно к нашему разговору жизнь подбрасывает нам примеры. Иллюстрацией полезности власти служит известная ситуация в Алчевске. Целый город рухнул, крякнул, замерзает. Министр здесь, сослепу, не зная откуда, пообещал за 10 дней все там привести в порядок. Не привел. Президенту пришлось ехать самому и разгребать. Местная власть, которая 15 лет назад получила себе от ненавистного нам нынче Союза цветущий красивый город, вдруг вся попряталась в отпуска и на больничные. В общем-то, правильно сделали. Потому что людей там спасают в пунктах обогрева. И они бы, видимо, с удовольствием протопили бы и мэром с его командой.

Уже очень много людей и без того, чтобы попасть на мороз, понимают бессмысленность выборов, бессмысленность власти, ее бесполезность и вредность. Но, к сожалению, обходясь без бюджета и пенсий, наладив немножко свой быт, люди все-таки не мыслят глобально, не понимают необходимости создания параллельного общества. Они застряют на полпути. Кто-то находит себя в секте, кто-то в водке. Это не позволяет создать полноценное параллельное общество, которое бы функционировало. Люди не могут взять в свои руки инициативу, не видят этой необходимости. И мы призываем всех в стачечные комитеты Братства, поскольку все эти партийные корпорации, все эти бизнес проекты, вся эта система рассыплется. Система функционирует на эксплуатации трудящихся. И как только трудящееся перестанут трудиться, все увидят, что король голый. Все - в забастовочные комитеты!

Дмитро Корчинський:
І справді, дивно те, що трудящі Алчевську не підпалили міськраду, щоб погрітися. Не було страйкових комітетів в Алчевську. Не було кому пояснити, що меблів начальства цілком вистачить, щоб прогрітися до кінця зими.

Ми маємо унікальний шанс сьогодні. Це безсилля влади. І трагедія України полягає в тому, що як і в 91 році, в 2006 році не існує суспільних сил, які могли б цей вакуум заповнити. Якщо в 17 р. більшовики могли сказати: вся влада радам і заповнити вакуум владою новою, революційною, живою, амбітною, сильною, та сьогодні немає більшовиків.

Сьогодні немає рад, сьогодні немає справжніх страйкомів. Їх іще треба створювати, а головне, що сьогодні не існує розуміння того, що існуюча суспільна структура повинна бути замінена, що існуюча влада повинна бути усунена. Не існує цього розуміння, і люди в Алчевську будуть слухати свого нещасного президента, який говорить звичайні дурниці, ті самі, які він говорить і в Києві.

Геннадій Балашов:
Я думаю, что выборы пройдут нормально. Мы выберем 6-7 партий, которые раздерибанят власть в Украине, продолжат дерибанить все, что осталось от приватизации и подойдут к следующему этапу, к которому страна давно готовится - это дерибан земельных ресурсов. Они начнут расписывать друг за другом огромные куски земли, которые потом в том или ином виде выбросят на продажу иностранцам. Либо через застройку, как это сейчас делается в Киеве. Либо просто через тупую прямую продажу. Для этого всего лишь надо будет принять поправки к Конституции о продаже земли.

Но дело сейчас не в этом. Дело сейчас в том, насколько долго общество готово терпеть вот этот дерибан, который происходит на его глазах. Ни для кого не секрет, что во власть рвутся только и исключительно для этого. Народ перестал участвовать во власти в принципе и смотрит на избирательную кампанию скорее как на некое шоу. И плюс - возможность подкосить немножко денег на агитационной работе и на избирательном участке. И всё равно они же, эти люди, понимая, что в парламенты и местные советы идут только воровать, всё равно изберут именно эти шесть-семь партий, на которых клейма ставить негде.

Поэтому я считаю, что лишь один путь остаётся нашему народу - индивидуальная борьба, неоплата налогов этой государственной власти. Думать о своих семьях и ни в коем случае никому не платить налоги! А если люди перестанут платить налоги по недоверию власти, то власть сама по себе уже долго не удержится, потому что она питается именно с этих налогов.

Дмитро Корчинський:
Нам кажуть: ти можеш долучитися до політики, кидаючи бюлетень до виборчої урни. Ми кажемо - ні. Долучитися до політики таким чином ти не можеш. Це все одно, що пробувати долучитися до економіки, несучи гроші в траст. Коли ти несеш гроші в траст, ти не стаєш суб'єктом економічної діяльності, ти стаєш лохом. Коли ти несеш свій бюлетень до виборчої урни, ти не стаєш суб'єктом політичної діяльності, ти стаєш лохом. Найбільш дохла партія з тих, що подолають виборчий бар'єр, витратить на вибори не менше 20-ти, 25-ти мільйонів доларів. Інші партії витратять більше. Звідки беруться ці гроші на вибори? Це - олігархічні гроші. Що будуть робити партії, які пройдуть на виборах? В першу чергу вони захочуть ці гроші відбити. Вони відбиватимуть їх з нас, безумовно. Тому, віддаючи голос партіям, ми віддаємо їм свої гроші, рештки власності, рештки стратегічних галузей, і землі, як правильно висловився наш брат Геннадій.

Аргумент другий, чисто логічний. Якщо я сиджу біля вікна і бачу, що повз мене на вулиці пройшов негр, і другий перехожий - негр, і третій - негр, і так далі, і цілий тиждень підряд, то швидше всього - я в Африці. Якщо я вже 17 років беру участь у демократичних виборах різних рівнів і жодного покращення не відбувається, то швидше всього - я в Україні. Чи варто сподіватися черговими виборами надолужити недоліки всіх попередніх виборів? Ми не бачимо покращення в результаті виборів.

Ідіотизм вважати, що повторюючи одну і ту ж дію, ми одержимо якісь інші результати. Одна й та сама дія дає нам один результат. Наші походи на виборчі дільниці завжди дають один і той самий результат. Ми, ймовірно, маємо посилатися на досвід спілкування з бюрократією наших виборців. Кожен виборець, в тій чи іншій мірі, стикався з "беспределом" з боку органів влади, судовим "беспределом", з "беспределом" з боку правоохоронних органів, стикався з великою кількістю принижень і несправедливостей від держави.

Можна сказати, що, певною мірою, ми живемо в тюрмі. Принаймні "власть імущі", чиновники, правоохоронці і судді поводяться з нами, як з ув'язненими, не вважають за необхідне дотримуватися навіть норм власного закону. Людина, яка перебуває у тюрмі повинна готувати втечу, пиляти ґрати, довбати підкоп, наточити заточку з тим, щоб зарізати наглядача. Замість активної діяльності поза системою нам пропонують вибори. Вибирати тюремну адміністрацію з наглядачів. Чи це є нормальна поведінка для нормального українця, який звик тікати з тюрми?

Вся наша історія - це спроба втечі. За пороги, за Дунай, в підпілля, в ліси, в Карпати. Ми завжди намагалися тікати, і це було нормально. Чому зараз ми пробуємо реалізувати свої потенції через вибори. Ймовірно, аргумент традиційних реакцій так само є важливим аргументом. Ми маємо закликати притримуватись традицій.

І, нарешті, це - сума чисто релігійних аргументів. Якщо виходити з духу віровчення, ми не повинні підтримувати підструктури князя світу цього. Християнин не може служити мамоні. Чомусь багато християн вважають допустимим служити тим, хто служить мамоні. Безумовно, керівники політичних партій, скажімо, голова центральної виборчої комісії, мери міст, голови обласних судів не є сатаністами в прямому смислі слова. Вони не спілкуються з сатаною безпосередньо, можливо, вони не служать чорну месу, можливо, деякі з них не підписувались кров'ю, але вони явно служать тим, хто служить сатані. Це очевидно. Святі отці, пророки, апостоли, сам Христос безпосередньо вказують нам - світ керується князем світу цього - сатаною. І відповідно ті, хто організують цей світ навколо світських установ є, в тій чи іншій мірі, слугами нечистого. Чи маємо ми право служити слугам нечистого? Чи набагато це краще, ніж служити безпосередньо сатані?

Олег Бахтіяров:
Речь идёт о том, что выборы проводятся по определённым правилам. Проблема не в том, что выбираются хорошие или плохие люди, а в том, что правила выбирают тех людей, которые правилам соответствуют. Даже если придут к власти абсолютно честные люди, они будут вести себя точно так же. Правила такие. Если нам не подходят эти правила, мы должны создать новые. Это означает, что должны возникать территориальные общины, которые бы сами управляли своей территорией. Если мы создаём новые органы власти, сами понимаете, что они сначала находятся вне правового поля.

Должны быть не правила, должна быть живая жизнь. То есть, на данной территории, где появился такой забастовочный комитет, община, говорит: "это моя земля". Вот, на моей земле я обнаружил наркоторговца. Что с ним делает милиция? В лучшем случае он, получит 2-3 года, ещё и выскочит до старости. Как поступают в нормальных странах? Там наркоторговцев убивают. Более того, убивают не только наркоторговцев, но и наркомана, который передал дозу героина своему товарищу.

Территориальная община не в состоянии убивать, но, по крайней мере, сжечь его машину, сжечь его квартиру, и сказать: "здесь ты нам не нужен" - в состоянии. Когда такая территориальная община обнаруживает у себя богатую личность, она с интересом должна спросить: "Денежки, которые у тебя есть. Откуда они? Не показываешь - ты нам здесь не нужен. Твои деньги могут быть использованы на хорошие дела. Вот, используй, мы тебе поможем это делать. Если нет - ты не нужен здесь». Сгорит вилла, или ещё что-то нехорошее произойдёт. Вот так и образуются реальные органы власти.

Репрессивный аппарат как таковой сейчас в состоянии глубокого развала. Власть не в состоянии организовать репрессии, нет у неё для этого условий. Она в состоянии посадить 10-15 человек по каким-то маловразумительным обвинениям. И то, их держит лишь потому, что нет критической массы, которая придёт и заблокирует место содержания. Или нет критической массы, которая придёт и заблокирует данную налоговую инспекцию. Вопрос, опять-таки, в критической массе, которая это может сделать. Вот если она появляется, образуются органы власти, которые нам нужны - то есть прямое народовластие.

Дмитро Корчинський:
Цей евфемізм - територіальна община. Що таке територіальна община?

Олег Бахтіяров:
Это - собралось 10-15 человек и говорят: "Мы хотим жить так, как мы хотим".

Дмитро Корчинський:
Тобто, це ті, хто взяли на себе ініціативу бузити і бунтувати. Правильно?

Олег Бахтіяров:
И организовать свою жизнь. Бунтовать - этого не достаточно. То есть, люди должны организовать свою жизнь на этой территории. Бунтовать - это дело приятное, но что-то должно за этим последовать. То есть, люди должны парализовать те воздействия, которые осуществляются из бюрократических структур, поскольку они не нужны. А дальше они уже должны думать, каким образом они будут прорывать завес.

Дмитро Корчинський:
Утворилися два активи на одній території, яким чином вони мають вирішувати між собою стосунки?

Олег Бахтіяров:
Они найдут этот способ. Заранее давать им правила нельзя. Как решают противоречия между собой? Встретились - и решили. Государство решает между собой противоречия. Встретились, отвоевали, потом решили.

Дмитро Корчинський:
Взагалі-то, так. Я глибоко переконаний, що високодуховні люди завжди зможуть перемогти у міжвидовій конкуренції звичайні бригади. Що таке актив у нормальних умовах? Це - бригада, яка намагається організувати цю територію правильно. Позаяк люди високодуховні і релігійні є кращими бійцями, вони будуть перемагати. Це все, що їм потрібно. Якщо на одній території виникнуть дві чи три бригади. Тобто ми можемо сказати, що ми переводимо боротьбу з ігрового поля в поле реальне.

Геннадій Балашов:
В столице, или в больших городах это сложно делать - создавать общины по территориальному принципу для защиты и самообороны. В общем-то, человек должен регрессировать в сторону племён. Раньше встречались в лесу, жили общинами, делали вылазки куда-то за добычей. Но всё равно люди возвращались в племя, где их ждали, и могли быть там спокойны. Они знали друг друга в лицо. Сегодня этой организующей связи нет. Должна появиться некая объединяющая структура племён, или общин, которые живут по территориальному принципу.

Сергій Трушко:
Если всмотреться в механизм проведения выборов, мы видим, что это - наихудший из вариантов. Выборы состоят из предвыборной кампании, где люди соревнуются, кто больше пообещает того, чего не выполнит. Два месяца лжи и, собственно, голосование, где соревнуются, кто лучше использует админресурс, кто накидает больше голосов, ловчее переступит закон.

В результате побеждает наиболее лживый и коварный. Если провести всеукраинскую олимпиаду по математике, может быть, выбрали бы самых умных. Соревнования по боксу - выбрали бы самых сильных. В лотерею - самых счастливых. Но выбирать самых лживых и самых коварных - это просто противоречит здравому смыслу!

Думая про отношение власти и человека, понимаешь, что власть человека обкрадывает, обманывает, наказывает без особых оснований. Думая про организацию территориальной общины, вспоминаешь своих соседей по подъезду. Я вот с ними не очень хотел бы иметь территориальную общину. Половину бы я оттуда выбросил, если не больше. То есть, если отдать всё в руки людям, которые волей случая оказались в одном месте, то, видимо, это может привести к тем же выборам. Должно быть ядро, активное ядро, которое всех заставит жить по верным правилам.

Олег Бахтіяров:
Они сами распределятся, естественно. Какая-то часть побежит на выборы - это не наши люди. Какая-то часть будет смотреть, чем это всё закончится, какая-то - действовать. Объединяются люди действием. И это правильно. Люди объединяются по породе, даже не по идеологии.

Сергій Трушко:
Как в Спарте - были илоты, крестьяне - они выбирали себе занятием земледелие. Те, кто побежит на выборы - не будет иметь права голоса в территориальной общине.

Олег Бахтіяров:
Есть разные породы людей. Одна управляемая, тихая и спокойная. Ну, Бог с ней, пусть она спокойно и сидит. Есть те люди, которые активны по природе своей. Они должны объединятся. Принцип объединения по породе - первичен. Идеологии стали разные, а порода осталась.

Геннадій Балашов:
Если говорить о работе БРАТСТВА, об организации общин, здесь должна быть некая методика, которую можно принести в те территории, где это возможно. Есть некий дом, в котором люди встречаются по утрам, по вечерам, спят ночью, и этим людям надо принести нечто, что бы их подвигло к объединению, взять власть во дворе в свои руки. Лучше всего это делать в столице, потому что все остальные города, я думаю, пока не дотягивают финансово. В столицах или больших городах это уже можно делать, создавать общины для защиты и самообороны.

Дмитро Корчинський:
Візьмемо, наприклад, БРАТСТВО. Чи становимо ми територіальну общину? Ні. Чи хочемо ми впливати на стан справ? Так. Я думаю, треба говорити про багатоваріантну організацію суспільства. Якимось чином організована місцева община. Це може бути страйковий комітет, релігійна громада, братство, гурток хорового співу, стрілецьке товариство, це може бути все що завгодно. Конгломерат різноманітних об'єднань.

Неможна зводити все це до територіальних речей в світі, який так стрімко глобалізується. Наприклад Олег проводить у Києві не більше однієї п'ятої свого часу. Решту в Таганрозі, Москві, Петербурзі. До якої він належить територіальної общини? Насправді – до якоїсь екстериторіальної спільноти. Але це не означає, що ця спільнота не має інтересів та амбіцій.

Звісно, пробувати прив'язуватися до якоїсь території легше, але частіше вдаються екстериторіальні речі. Не треба вважати цю проблему легкою. Не так вже й легко уявити собі способи паралельної організації, як і на яких основах між собою будуть взаємодіяти профспілка учителів і релігійна громада Святого Духа.

Треба зізнатися собі, що ми погано все уявляємо, і саме тому постійно намагаємось користуватися термінами 19 століття: територіальна община, селяни мають зійтися в круг і організувати патруль. Нема селян. А ті, що є, ніколи в жодний круг не зійдуться.